Уеслі Клер Мітчелл

(1874 − 1948)

Американський економіст, професор

Колумбійського університету.

Основні твори – "Ділові цикли" (1913),

“Лекції про типи економічної теорії”

(1935), “Вимірювання економічних

циклів” (1946).

Методологія досліджень. Поділяючи погляди Т. Веблена, У. Мітчелл розглядає економічні проблеми у взаємозв’язку з психологічними, соціологічними та іншими проблемами, які зумовлюють поведінку й мотиви діяльності людей. Його кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм полягав у збиранні статистичних даних, які надалі стали б підґрунтям для пояснення гіпотез. Критикує Т. Веблена за ігнорування статистики для доказу своїх ідей. Під час дослідження економічних явищ У. Мітчелл уникає міждисциплінарного підходу, використовуючи описово-статистичний метод, який дозволив започаткувати економетрику як нову галузь економічної науки, що базується на використанні математичних і статистичних підходів.

Продовжує критикувати класичну модель людини економічної (раціонального гедоніста) та ставить за мету, використовуючи статистичний аналіз, показати відмінність реальної поведінки людини в економіці від гедоністичного нормотипу. При цьому реальний економічний суб'єкт – це середньостатистична людина з її ставленням до грошових інститутів. Мітчелл вважає, що грошовий фактор має найбільш серйозний вплив на господарську поведінку людей. Головним завданням економічної теорії має бути дослідження зв'язків між грошовим обігом і поведінкою людей.

Теорія економічних циклів. Суттєвий внесок У. Мітчелл зробив у дослідження економічних циклів, уперше висунувши ідею безкризового циклу, що складається з чотирьох фаз: депресії, пожвавлення, піднесення й рецесії (кризи). Проте, незважаючи на відсутність кризової фази (оскільки не вбачав різниці між періодичними спадами виробництва і кризою), У. Мітчелл визнавав постійний характер циклічних коливань в економіці й обстоював активне державне втручання в ці процеси шляхом антикризових заходів. Для пом'якшення циклічних коливань і досягнення сприятливої кон'юнктури пропонував створити спеціальний державний орган планування, під яким розумів постійне державне регулювання економічних процесів, що має індикативний, рекомендаційний характер.

Піднесення й спади ділової активності У. Мітчелл пов'язує із прагненням підприємців одержати максимальний прибуток. Прибутковість залежить від низки факторів: цін і витрат, обсягів продажу, розмірів кредиту, руху грошової маси тощо. Певну роль у взаємодії окремих елементів, що зумовлюють стан і динаміку господарського життя, відіграє асинхронність (“випередження” і “запізнювання”). На стадії пожвавлення витрати виробництва починають зростати швидше, ніж ціни. Це знижує норму прибутку та зумовлює скорочення обсягу продажів, виробництва й зайнятості. На стадії спаду витрати, як і ціни, збільшуються повільніше, але процес скорочення витрат виробництва незабаром починає випереджати зниження цін, поліпшуючи перспективи отримання прибутку.

Циклічність не є обов’язковою рисою процесу товарного виробництва. “Цикли, – писав У. Мітчелл, – це специфічне явище, притаманне лише сфері інститутів підприємництва”. Єдиним механізмом вирішення суспільних протиріч, на думку вченого, є державне регулювання у сфері грошових, фінансових, кредитних чинників з вирішенням соціально-культурних проблем.