Карл Густав Адольф Кніс

(1821 − 1898)

Економіст, професор Марбурзького,

Фрайбурзького та Гейдельберзького

університетів.

Основний твір − "Політична економія з

погляду історичного методу"(1853).

Методологія досліджень. К. Кніс відкидає саму ідею існування об'єктивної закономірності економічного розвитку суспільства. Вважає, що природні закони можуть діяти лише у сфері природи, суспільство завжди вільне від дії яких-небудь законів. Оскільки класична політична економія дотримується доктрин, які з часом залишаються незмінними, вона просто не може бути наукою. Наука існує тільки там, де є повторюваність досліджуваних явищ. Економічні ж явища в принципі не доступні для пізнання. В економічній еволюції різних народів не можна знайти загальних законів, можна говорити лише про існування аналогій, а не про конкретні закономірності.

Емпіричний метод зводиться до заперечення дедуктивного методу класиків. Історичний метод полягає у вивченні історії економічних поглядів на різних ступенях розвитку націй.

11.2. Нова історична школа в економічній теорії

Так звана нова історична школа була сформована в 70-х роках XIX ст. і діяла переважно в Німеччині. Вона відобразила особливості розвитку німецького капіталізму, спробувала застосувати для його характеристики методи і традиції старої історичної школи.

Історичні умови

1. Завершення об’єднання німецьких земель. Формування внутрішнього ринку країни, становлення єдиної грошової системи та єдиного торговельного законодавства.

2. Швидкі темпи зростання промисловості, сільського господарства, торгівлі на основі досягнень науки і техніки другого етапу промислового перевороту.

3. Перехід до монополістичного капіталізму, посилення націоналістичних і мілітаристських тенденцій.

4. Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві (“прусський шлях”).

5. Загострення соціально-економічних суперечностей, поширення робітничого руху і впливу соціально-демократичних партій.

Особливості економічних поглядів

1. Продовження наукових традицій старої історичної школи Німеччини в трактуванні предмета і методів дослідження.

2. Особливості методології полягали в запереченні ролі наукових абстракцій, перевазі описового, поверхнево-емпіричного підходу до економічних процесів, у схильності до простого збирання фактичного матеріалу .

3. Проведення тільки нормативних досліджень для обґрунтування політичних реформ.

4. Постановка проблеми про регулюючу та керівну роль держави у господарському житті суспільства.

5. Пояснення господарського життя через взаємозв’язок економіки, етики й психології.

6. Чітко виражений антимарксистський характер.

Далі подаємо основні теоретичні засади представників нової історичної школи.

Густав фон Шмоллер

(1838 − 1917)

Економіст, професор Галльского,

Страсбурзького та Берлінського

університетів

Основний твір – “Народне господарство,

наука про народне господарство та її

методи” (1897).

Методологія досліджень. Шмолер не погоджується з концепцією “людини економічної” в класичній політичній економії. Вважає, що в своїй поведінці людина керується не міркуваннями раціональності, а вчинками, традиціями та моральними нормами.

Політична економія, на думку вченого, – це не тільки економічна наука, а й збірне поняття, яке відображає сукупність суспільних наук, у тому числі тих, що вивчають політику, право, етику й релігію.

Г. Шмоллер, відстоюючи історичний метод аналізу відійшов від тези про існування універсальних економічних законів. Головні регулятори економічного розвитку виводились ним із звичаїв, права і моральних норм. Звідси – підвищена увага до етичних аспектів ринкової економіки, а саме утвердження підприємництва, з одного боку, і реалізація ідеї справедливості – з іншого. Для досягнення як першої, так і другої мети, Шмоллер вважав необхідним державне втручання в господарські процеси з метою погодження форм господарства з етичними нормами.

Ідея “етичного принципу”. Один із перших в історії економічної науки запровадив цей принцип. Його суть полягає в тому, що господарське життя нації визначається не тільки природними й технічними, а й моральними факторами: без твердої моральності немає ринку, грошового обігу, поділу праці, держави.

Учений стверджував, що найбільшого економічногу успіху досягають в суспільстві люди, для яких чесність, гідність і порядність не викликають сумніву і відповідають загальноприйнятим нормам.

Виступав проти регламентації робочого дня та широкого профспілкового руху. Вважав, що запобігти поширенню революційного руху можна шляхом проведення своєчасних соціальних реформ.