Розділ 5. Кейнсіанство та його еволюція

Тема 10. Економічна система дж. М. Кейнса

Особливості розвитку світового господарства на початку ХХ століття, зокрема, економічний спад, інфляція, масове хронічне безробіття зумовили виникнення нових наукових економічних шкіл, дослідження, яких не втратили актуальності й донині, адже основний їх зміст полягав у державному регулюванні ринкової економіки

Дана тема розкриває історичну зумовленість виникнення кейнсіанства, показує особливості й новизну економічних підходів Дж. М. Кейнса, суть макроекономічної моделі державного регулювання ринкової економіки .

10.1. Історичні умови виникнення та головні методологічні основи кейнсіанства Історичні умови

1. Ускладнення структури виробництва і модифікація ринкових відносин.

2. Посилення концентрації та централізації виробництва й капіталу.

3. Функціонування недосконалих форм конкурентної боротьби і втрата ринковим механізмом автоматичного саморегулювання.

4. Виникнення і розвиток фінансового капіталу та фінансової олігархії.

5. Світова криза надвиробництва і затяжний характер депресії 1929 − 1933 років.

Особливості економічних поглядів

1. Застосовується макроекономічний підхід до аналізу економічної дійсності.

2. Підлягають корінному перегляду основні постулати неокласицизму, зокрема, віра в ефективність ринкового механізму саморегулювання.

3. Доведення необхідності державного втручання в економіку, розробляються його форми та інструменти.

Світова економічна криза 1929 – 1933 рр. охопила усі розвинені в промисловому відношенні країни. Глибина економічного спаду була безпрецедентною в економічній історії США, але найбільш парадоксальним було те, що ринковий механізм виявився недієздатним відновити порушену рівновагу. Нічого подібного неокласична теорія не передбачала. Завдяки її основним постулатам автоматична гнучкість цін вирівнює порушену рівновагу. Проте йшли роки, а депресія залишалась сталою ознакою ринкової економіки. Зберігався високий рівень безробіття. Економісти-неокласики не змогли пояснити, що відбувається і, тим більше, запропонувати глобальні антикризові рішення. Так економічна криза стала кризою неокласичної теорії.

Як відомо, з 70-х років ХIX ст. в економічній теорії панував мікроекономічний підхід. У центрі економічного аналізу перебував суб'єкт, який завжди максимізує свою вигоду. Відповідно до цього всі економічні суб'єкти працюють в умовах досконалої конкуренції, де ефективність діяльності домогосподарства ототожнюється з функціонуванням усієї економіки в цілому. Можливість вільного вступу контрагентів в обмінні відносини забезпечує досягнення на ринку стану рівноваги, тобто такої ситуації, коли за існуючих у кожний конкретний момент цін величина попиту на товар дорівнює величині його пропозиції. Головною передумовою такої рівноваги була наявність достовірної (повної) інформації, коли доступ до необхідних відомостей про ринок вважається вільним (безкоштовним) та можливим в однакові мірі для всіх економічних суб'єктів. Отже, на конкурентному ринку повною мірою реалізується потенціал відносин вільного обміну, а кінцева ринкова рівновага є ефективною. Втручання держави у систему ринкових відносин може призвести до порушення рівноваги, зниження економічної ефективності та нераціонального використання обмежених економічних ресурсів.

Умовою раціонального розподілу ресурсів у ринковій економіці та наявність довгострокової рівноваги, коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції, була вільна, необмежена конкуренція суб'єктів господарювання. Але з кінця XIX − початку XX ст. відбуваються глибинні процеси трансформації ринкової економіки часів Дж. Б. Кларка, А. Маршалла, А. Пігу. З розвитком капіталізму руйнуються головні засади класичної моделі ринкової рівноваги. Розвиток протиріч першого етапу загальної кризи надвиробництва різко погіршило економічне становище західноєвропейських країн, що наочнно було підтверджено статистичними даними. Постійно повторювані, щоразу сильніші кризи супроводжувалися зниженням рівня виробництва, зайнятості, інвестицій, заробітної плати, проблемами зі збутом товарів та послуг, розладом усього економічного ринкового механізму. Внаслідок трансформації ринкова економіка втрачає гнучкість, руйнуються механізми автоматичного ринкового саморегулювання. Формування ринкових монополій та олігополістичних об'єднань викликало зміни в ринкових відносинах, зокрема, це зумовило появу різних видів недосконалої конкуренції, що вплинуло на характер, форми й методи конкурентної боротьби.

Головні соціально-економічні фактори трансформації неокласичної ринкової моделі досконалої конкуренції в ринкову модель недосконалої конкуренції такі:

– ускладнення структури виробництва і модифікація ринкових відносин;

– посилення концентрації й централізації виробництва й капіталу;

– монополізація та олігополізація ринкових структур;

– виникнення і розвиток фінансового капіталу та фінансової олігархії.

За цих умов економісти все частіше починають звертати свої погляди в бік достатньо сильного фінансового суб'єкта національної економіки – держави.

Світова криза 1929 − 1933 рр. не тільки виявила ілюзорність уявлень про вільну конкуренцію, а й різко змінила погляди вчених-економістів, зумовила виникнення нових наукових економічних шкіл, дослідження, яких не втратили актуальності й донині, адже основний їх зміст полягав у державному регулюванні ринкової економіки. Саме в 30-х роках виникає два основних теоретичних напрями, які підтримували ідею державного регулювання економічної системи: кейнсіанство як теорія активного державного втручання в економіку та в процес суспільного відтворення і неолібералізм як економічна система відносно пасивного державного регулювання. Отже переходимо до характеристики діяльності ученого, що вперше розробив теорію впливу держави на ринкову економіку.