П’єр Жозеф Прудон

(1809 − 1865)

Французький публіцист, економіст і соціолог, основоположник анархізму.

Основні твори − „Що таке власність?” (1840), „Система економічних протиріч, або Філософія убогості” (1846).

Методологія досліджень. Прудон вважається першим економістом, який здійснив спробу введення в практику економічного аналізу методу діалектики, основаного на теорії протиріч Гегеля. Прудон розглядає наукові категорії як ідеї, що породжуються рухом чистого розуму. Останній формулює себе як теза, антитеза і синтез. Теза (певна думка) розкладається на дві думки, що перебувають у суперечності між собою, на позитивне й негативне, на “так” і “ні”. Діалектичний рух формується боротьбою двох об’єднаних в антитезі антагонізмів. Синтез− це нова думка, яка сформувалась унаслідок злиття двох думок, що суперечать одна одній.

На основі даного методу вчений і викладає систему економічних категорій, виділяючи в кожній з них “погану” (негативну) й “хорошу” (позитивну) сторони. Дві сторони категорії, на думку Прудона, становлять її протиріччя. Наука повинна усунути все негативне для того, щоб залишити все позитивне – у цьому мислитель вбачає процес діалектичного руху. Із абсолютного розуму необхідно вивести й логічно розвинути реально існуючу дійсність. Таким чином, господарська практика у Прудона є результатом застосування діалектичних категорій, вічних ідей.

Теорія вартості.Розглядаючи вартість товару, Прудон доходить висновку, що тільки праця створює всі елементи багатства. Причому, один і той самий продукт у різні епохи і в різних місцях може вимагати більше або менше часу на виготовлення, більших або менших витрат. У кожний же конкретний відрізок часу цінність незмінна у своєму алгебраїчному вираженні, хоча її грошове вираження може змінюватись. Тому для визначення абсолютної цінності необхідно розробити спеціальний принцип.

Зосередивши зусилля на даному завданні і дотримуючись власної методології дослідження, Прудон робить висновок, що вартість як економічна категорія складається з двох частин: мінової − пов’язаної з різноманіттям потреб людини, що породжує обмін, і споживчої − пов’язаної з достатком. Мінова вартість створюється рідкісністю благ, у той час як споживча – їхнім достатком. Оскільки ж рідкісність і достаток – це протилежні поняття, то між міновою і споживчою вартістю існує протиріччя.

Як всякий антагонізм, дане протиріччя має бути розв’язаним. Тому з метою його розв’язання Прудон вводить нову категорію, котру він називає “конституйованою вартістю”. Останню формує синтез споживчої та мінової вартостей. Конституйована вартість виражається безпосередньо у годинах робочого часу і створюється в процесі обміну на ринку. Обмін поєднує елементи суспільного багатства в єдине ціле у певній пропорції і перетворює їх на конституйовану вартість.

Година праці будь-якого виробника, на думку Прудона, коштує стільки ж, скільки й будь-якого іншого. Тому цінність має бути відрегульованою (конституйованою) шляхом встановлення кількості відповідних витрат праці й робочого часу. Якщо продукти будуть продаватися за цінами, що відповідають конституйованій вартості, то забезпечується рівновага між попитом і пропозицією. Отже, встановлена рівність є позитивною стороною економічного відношення вартості, а тому завдання економічної науки у пізнанні цього протиріччя виконано повністю.

Гроші, на думку вченого, не мають принципових розбіжностей з іншими товарами. Усі товари з конституйованими вартостями мають здатність обмінюватися.

Теорія доходів. У поглядах на доходи Прудон базується на теорії трьох факторів виробництва і вважає, що кожний власник землі або капіталу, який сам нічого не виробляє і свій дохід отримує ні за що, є або паразитом, або шахраєм. Ті ж власники, які працюють, заслуговують лише на заробітну плату, а не на доходи. Таким чином, учений вказує на експлуататорську природу всіх доходів, окрім заробітної плати, і засуджує всі операції в економіці, прибуток від яких вищий від законної винагороди.

Особливо негативно Прудон ставився до позичкового процента, вважаючи його основною формою експлуатації, яка має досить серйозні негативні наслідки для економічного розвитку. Через існування процента в суспільстві не може бути реалізованим весь вироблений продукт: капіталісти до витрат виробництва додають процент і внаслідок цього робітники позбавлені можливості викупити продукт власної праці. Взагалі із теорії доходів Прудон робив досить далекоглядні висновки: сучасне йому суспільство не здатне підтримувати рівновагу виробництва і споживання, тому що “власники перестали працювати, їх споживання, згідно з економічними принципами, непродуктивне.” Тому необхідне проведення соціальних реформ, які стосуються, в першу чергу, відносин власності.

Теорія реформ. Власність з позицій Прудона – “це крадіжка”, тобто ні праця, ні володіння, ні закон не можуть створити власність. Власність не може сама по собі відтворюватися, вона існує тільки за рахунок насильства й обдурювання. А раз так, то вона приречена на загибель, оскільки не виробляє нічого, але вимагає щоб дохід відповідав капіталу. Індивідуальне володіння цінностями – це необхідна умова соціального життя, у той час як власність убиває життя, робить висновок учений. Тому потрібно знищити власність і залишити володіння, основане на особистій праці. Останнє, на думку Прудона, не може привести до виникнення власності, тому що правом володіння наділений кожен член суспільства.

Усі заходи щодо вирішення проблеми встановлення соціальної справедливості в суспільстві Прудон поділяв на декілька головних напрямів:

1. Розформування крупної власності і визнання головної ролі в економічному розвитку дрібної власності та дрібного виробництва;

2. Знищення позичкового відсотка шляхом поетапного введення дарового кредиту через створення народного банку;

3. Ліквідація нетрудових доходів і встановлення еквівалентного обміну шляхом заміни грошей на трудові квитанції.

4. Відміна уряду як підсумок проведення реформ.

Таким чином, Прудон висуває проект реорганізації суспільних відносин на засадах анархічних ідей, поборником яких він і був протягом своєї політичної та економічної діяльності.