Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
книга иэ и эм.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
28.03.2016
Размер:
1.91 Mб
Скачать

Розділ 6. Історична школа й інституціоналізм

Тема 11. Історична школа та зародження інституціональної теорії

Особливості розвитку капіталізму в Німеччині знайшли своє відображення в роботах представників історичної школи. Крім того, методологічні підходи, висунуті історичною школою, з часом еволюціонували і стали основою інституціоналізму. В даній темі розкриваються особливості економічних поглядів представників історичної школи, раннього та пізнього інституціоналізму, розглядаються основні концепції цього напряму.

Історична школа виникла в Німеччині в 40-х роках ХІХ століття як альтернативний класичній школі напрям.

11.1. Історична школа в Німеччині

Історичні умови

1. Аграрно-промисловий характер розвитку німецької економіки.

2. Політична роздробленість держави.

3. Відсутність єдиного внутрішнього ринку та існування митних бар'єрів.

4. Поширення демократичного і соціалістичного руху в Німеччині.

Особливості економічних поглядів

1. Предметом дослідження виступає національне господарство, закономірності економічного розвитку нації, роль різних суспільних інститутів в економічному житті.

2. Представники історичної школи декларують відмову від досліджень, які є предметом економічної теорії, і наголошують на їх заміні економічною історією. Остання має зосередитись на вивченні історичних фактів розвитку національного виробництва.

3. Вважають, що рушійний мотив економічного розвитку визначається чинниками психологічного, етичного й правового порядку.

4. Критикують класичну політичну економію за абстрактність теорій і надання їм універсального характеру.

5. Заперечують діалектичний характер суспільного розвитку, притаманний класичній політичній теорії, і визнають еволюційну форму розвитку.

6. Визначають політичну економію як національну науку, покликану вивчати національне господарство, розвиток якого залежить винятково від природних умов, характеру народу й державних установ.

7. Вважають за доцільне впровадження політики "виховного протекціонізму" через систему митних тарифів для захисту молодої національної індустрії від міжнародної конкуренції.

8. Застосувують методи дослідження економічних явищ:

а) емпіричний;

б) історичний;

в) описово-статистичний;

г) міждисциплінарний.

Нижче подаємо характеристику найбільш знаних представників німецької історичної школи.

Фрідріх Ліст

(1789 − 1846)

Економіст, талановитий публіцист,

видатний політик і державний діяч,

активний поборник національної єдності

Німеччини.

Основний твір − "Національна система

політичної економії"(1841).

Методологія досліджень. Ф. Ліст використовує історико-генетичний метод для формування системи національної політичної економії та визначення найбільш сприятливих умов для розвитку продуктивних сил нації. Вважає, що політична (національна) економія – це наука, яка насамперед повинна діяти в ім'я інтересів нації. Економічне співробітництво з іншими націями, на думку вченого, можливий тільки за умови, коли враховано інтереси та особливі умови розвитку націй і коли вони мають відповідний високий рівень економічного розвитку. Політична економія базується на філософії, політиці й історії. Філософія вимагає об'єднання всіх народів під верховенством права або універсального союзу і це, як вважає Ліст, досить віддалена мрія. Політика ж вимагає створення гармонійно розвинутого, досконалого й політично незалежного економічного організму. Навпаки, історія підказує способи взаємного узгодження вимог як філософії так і політики.

Теорія цінностей і продуктивних сил. Ф. Ліст стверджував, що кожна нація має свій шлях економічного розвитку, економіка окремих країн підпорядковується власним законам. Політична економія завжди займалася дослідженням багатства та визначенням його причини. Представники класичної школи вважали, що причина багатства полягає у праці. Ф. Ліст не відкидає цієї причини, але при цьому її розширює та стверджує, що багатство нації залежить від маси різноманітних причин і не тільки матеріального, але й духовного характеру. Добробут нації визначається ступенем розвитку продуктивних сил. Здатність створювати багатство, з позиції ученого, у багато разів важливіша за саме багатство. Він вважав, що продуктивні сили народів залежать не тільки від праці, заощаджень, моральності та здібностей людей чи від володіння природними фондами і матеріальними капіталами; вони залежать також і від соціальних, політичних та громадських закладів, а також від законів, і насамперед, від гарантії їх незалежного існування та національної могутності. Закони не можуть створювати багатство, але вони створюють продуктивні сили, які більш важливі від багатства чи володіння міновими цінностями.

Таким чином, Ф. Ліст включав до складу продуктивних сил нації моральні та фізичні сили людей, громадські й політичні заклади, природні ресурси країни, матеріальний капітал.

Теорія стадійного економічного розвитку. Історичний підхід у дослідженні національної економіки та оцінка рівня розвитку продуктивних сил дали змогу Ф. Лісту виділити п'ять стадій економічного розвитку націй: дикість; пастуша стадія; хліборобська; хліборобсько-мануфактурна; хліборобсько -мануфактурно-комерційна.

Досягнення останньої, вищої стадії є метою розвитку всіх народів. Історичний досвід підтверджує, що послідовний перехід до цієї стадії найкраще відбувається за допомогою вільної торгівлі з більш культурними народами і неможливий без підтримки держави. Для економічної могутності країни необхідна національна єдність і добре організована митна система як умови розвитку продуктивних сил.

Теорія “виховного протекціонізму”. Економічна політика держави повинна враховувати особливості кожного етапу розвитку нації з метою створення умов для розквіту продуктивних сил. Ф. Ліст протиставив принципу порівняльної переваги А. Сміта концепцію національної асоціації продуктивних сил, підкреслюючи при цьому приорітет внутрішнього ринку над зовнішнім та переваги поєднання фабрично-заводської промисловості й сільського господарства.

Державне втручання передбачає створення протекціоністської системи економічного захисту від придушення національного господарства більш розвинутими та більш могутніми продуктивними силами інших держав. Політика протекціонізму повинна мати силу закону для промисловості, але не повинна поширюватись на сільське господарство, бо продукти рільництва самі по собі конкурентноспроможні на зовнішньому ринку, в іншому випадку це зашкодило б розвитку вітчизняної промисловості.

У майбутньому, на думку вченого, коли всі держави досягнуть однакової стадії розвитку, вільна торгівля (фритредерство) стане загальним правилом і дозволить повною мірою реалізувати національні інтереси.

Місія політичної економії полягає якраз в економічному вихованні націй з метою підготовки їх до майбутнього вступу в економічний союз промислово розвинених країн.