Микола і­ванович Зі­бер

(1844 – 1888)

До­цент Ки­їв­сь­ко­го уні­вер­си­те­ту.

Ос­но­в­ний твір – “Да­вид Рі­ка­р­до та Карл Маркс в їх су­с­пі­ль­но-­еко­но­мі­ч­них по­гля­дах ”(1885).

1. Ана­лі­зує ос­но­в­ні про­бле­ми “Ка­пі­та­лу”, до­во­дить зв’я­зок між ан­г­лій­сь­кою кла­си­ч­ною по­літ­еко­но­мі­єю та ма­р­к­си­з­мом, кри­ти­кує те­о­рії гра­ни­ч­ної ко­ри­с­но­с­ті.

2. Здій­с­нює спро­бу за­сто­су­ван­ня ідей „Ка­пі­та­лу” до ана­лі­зу умов ро­сій­сь­кої дій­с­но­с­ті, ви­ді­ляє та аналізує ка­пі­та­лі­с­ти­ч­ні від­но­сини в сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві Ро­сі­ї.

3. Пропагує ос­но­ви те­о­ре­ти­ч­ної си­с­те­ми ма­р­к­си­з­му, не ви­зна­ю­чи її ре­во­лю­цій­ного аспекту.

Едуард ­Бе­р­н­ш­тейн

(1850 − 1932)

Ви­да­т­ний ді­яч Ні­ме­ць­кої со­ці­ал-­де­мо­к­ра­ти­ч­ної пар­ті­ї.

Ос­но­в­ний твір – “Пе­ре­ду­мо­ви со­ці­а­лі­з­му і завдання со­ці­ал-­де­мо­к­ра­ті­ї” (1889).

1. Фо­р­мує свою те­о­рію в умо­вах ста­но­в­лен­ня і роз­ви­т­ку мо­но­по­лі­с­ти­ч­них те­н­де­н­цій, ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств і зро­с­тан­ня рі­в­ня до­б­ро­бу­ту ро­бо­чо­го кла­су. Вва­жає, що еко­но­мі­ч­на те­о­рія К. Ма­р­к­са потребує ре­ві­зії, що від­по­ві­да­ти­ме но­вим умо­вам еко­но­мі­ч­но­го роз­ви­т­ку. За­по­ча­т­ко­вує та­кий на­пря­м еко­но­мі­ч­ної те­о­рії ма­р­к­си­з­му як ре­ві­зі­о­нізм.

2. Вва­жає, що те­о­рія ва­р­то­с­ті К. Ма­р­к­са не за­ве­р­ше­на, її по­трі­б­но по­єд­нати з те­о­рі­єю гра­ни­ч­ної ко­ри­с­но­с­ті. На цій ос­но­ві ви­во­дить ка­те­го­рії е­ко­но­мі­ч­ної ва­р­то­с­ті, яка ві­до­бра­жає ко­ри­с­ність, і ва­р­то­с­ті ви­трат, що ві­до­бра­жає ви­тра­ти пра­ці.

3. Зро­с­тан­ня ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств роз­гля­дає як те­н­де­н­цію до де­це­н­т­ра­лі­за­ції та де­мо­к­ра­ти­за­ції ка­пі­та­лу.

4. На­ма­га­єть­ся до­ве­с­ти, що тре­с­ти й ка­р­те­лі як види виробничих об’єднань при ши­ро­ко­му запроваджен­ні кре­ди­т­ної си­с­те­ми зда­т­ні за­без­пе­чи­ти ре­гу­лю­ван­ня сти­хій­но­го еко­но­мі­ч­но­го роз­ви­т­ку.

Карл Ка­ут­сь­кий

(1854 − 1938)

Ви­да­т­ний ді­яч ні­ме­ць­кої со­ці­ал-­де­мо­к­ра­тії, один із ке­рі­в­ни­ків ІІ Ін­тер­на­ці­о­на­лу.

Ос­но­в­ні тво­ри – “Е­ко­но­мі­ч­не вчен­ня Ка­р­ла Ма­р­к­са” (1886), “Со­ці­а­ль­на ре­во­лю­ці­я” (1902), “Шлях до вла­ди” (1909).

1. Зо­се­ре­джує ува­гу на до­слі­джен­ні ім­пе­рі­а­лі­з­му, під яким ро­зу­міє ко­ло­ні­аль­ну по­лі­ти­ку, що ви­ни­кає вна­слі­док не­рі­в­но­мі­р­но­с­ті роз­ви­т­ку про­ми­с­ло­во­с­ті й сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­ва і ви­кли­кає не­об­хід­ність зафарблення нових територій з метою доступу до дже­рел си­ро­ви­ни та про­ду­к­тів.

2. Фо­р­мує те­о­рію уль­т­ра­ім­пе­рі­а­лі­з­му як об’­єд­на­ну по­лі­ти­ку ка­р­те­лів, що поширюється на сві­то­ве го­с­по­дар­с­т­во і зни­щує на­ці­о­на­ль­ні протиріччя.