4.2. Соціально-економічна сутність податків, їх функції

Податки – це система обов’язкових платежів, які сплачуються юридичними і фізичними особами до централізованих фондів фінансових ресурсів держави. За економічною суттю, податки є відносинами, які виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Податки є економічною базою функціонування держави і найважливішою формою регулювання ринкових відносин.

Податки виникли за умов утворення держави, суспільного поділу праці та формування товарно-грошових відносин. Податки, як обов’язкові платежі поділяються на такі види: плата, відрахування, податки. Плата обумовлена існуванням державної власності на ресурси чи послуги і справляється за умов конкретного еквівалентного обміну, наприклад, плата за воду. Відрахування – це цільове призначення коштів, що надходять до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Податки є атребутом держави та характеризуються наступними ознаками:

• обов’язковістю сплати;

• відсутністю цільового призначення;

• відсутністю конкретного еквівалентного обміну;

• законодавча регламентація;

• однаковий підхід до всіх платників;

• стягується на умовах безповоротності (крім випадків переплати).

В сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу. Фіскальна функція є основною і забезпечує мобілізацію коштів у розпорядження держави, формування централізованих фінансових ресурсів як фінансової основи виконання державою покладених на неї функцій. Саме завдяки податкам і зборам у державних фондах централізується певна частина валового внутрішнього продукту, яка потім використовується на загальнодержавні потреби. З іншого боку, завдяки постійному втручанню держави у фінансові відносини між різними їх суб’єктами відбувається регулювання багатьох економічних процесів у суспільстві шляхом застосування податкових важелів. Виконуючи регулюючу функцію, що випливає з фіскальної, податки значною мірою впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичені капітали, розширюючи або звужуючи платоспроможний попит населення. За допомогою даної функції створюються спеціальні умови, що забезпечують баланс економічних інтересів держави та платників податків.

Виконання податками регулюючої функції залежить від визначення об’єкта оподаткування, джерел сплати податків, встановлення розміру ставок податків та методики їх розрахунку, термінів сплати, надання податкових пільг та застосування штрафних санкцій до суб’єктів господарювання за порушення податкового законодавства.

4.3. Класифікація податків та характеристика їх елементів

Податки як фінансову категорію класифікують за економічним змістом, за формою взаємовідносин платника податків та держави, залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, за способом зарахування, за методом нарахування, за співвідношенням між ставкою податку та величиною об’єкта оподаткування, за суб’єктом оподаткування.

За економічним змістом податки поділяються:

• податки на доходи;

• податки на споживання;

• податки на майно.

Податки на доходи – це група податків, податковою базою яких є наявність доходу чи прибутку. Податки на доходи стягуються відповідно з доходів фізичних осіб (заробітна плата, різні виплати громадянам за цивільно-правовими договорами), прибутку фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та прибутку юридичних осіб. В приклад таких податків можна навести податок на прибуток підприємств і податок з доходів фізичних осіб.

Податки на споживання – це група обов’язкових платежів, що безпосередньо оподатковують процеси споживання та їх розмір, закладений в ціну товару (податок на додану вартість). Дані податки на відміну від попередніх сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні.

Податки на майно передбачають сплату обов’язкових платежів, податковою базою яких є майно і майновий стан платників податку (податки на землю, нерухомість, капітал, з власників транспортних засобів), тобто стягуються з одиниці рухомого чи нерухомого майна.

За формою оподаткування податки поділяються на:

• прямі;

• непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників та податкової бази, їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Окремі автори прямі податки поділяють ще на особисті (прибутковий податок, майновий податок, на спадщину та дарування) та реальні (земельний податок, домовий, промисловий, на грошовий капітал).

Непрямі податки – це такі податки, сплата яких пов’язана з ціноутворюючими механізмами і платник податку не завжди є його носієм (акцизний збір, ПДВ, мито).

За рівнем запровадження податки поділяються на:

• загальнодержавні;

• місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюються найвищими органами влади і стягуються в межах всієї країни. Загальнодержавні податки, у свою чергу, можна поділити на такі групи:

1. податки, які справляються у повному обсязі безпосередньо до державного бюджету;

2. податки, що поповнюють місцеві бюджети;

3. податки, надходження з яких розподіляють між державним та місцевими бюджетами.

Місцеві податки – це такі обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади базового рівня, обов’язковість яких характерна для певної території.

За способом зарахування податки поділяються на:

• регулюючі;

• закріплені.

Регулюючі податки – це податки, які надходять до декількох рівнів бюджетної системи. Закріплені податки – це податки, які надходять тільки до одного рівня бюджетної системи.

За методом нарахування податки класифікують на:

• розкладні;

• окладні.

Розкладні податки встановлюються у загальній сумі відповідно до потреб у доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За співвідношенням між ставкою податку та величиною об’єкта оподаткування:

• прогресивні;

• пропорційні;

• регресивні.

Прогресивні податки – це податки, середня ставка яких зростає зі зростанням об’єкта оподаткування. Такі податки передбачають не тільки більшу абсолютну суму, а й більш значну частину податку внаслідок зростання суми доходу. Пропорційні податки – це податки, ставка яких не залежить від розміру оподаткування. Регресивні податки – це податки, середня ставка яких знижується із зростанням об’єкта оподаткування.

За суб’єктом оподаткування податки класифікують на:

• податки, які сплачують юридичні особи (підприємства, організації);

• податки, які сплачують фізичні особи як суб’єкти підприємницької діяльності, так і звичайні громадяни.

Елементами податків є:

• об’єкт податку (податкова база);

• суб’єкт податку (платник і носій);

• джерело сплати;

• ставка податку;

• одиниця оподаткування;

• податкові пільги;

• норма оподаткування.