Основна література

1. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004 – 424с. – (Вища освіта ХХІ).

2. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 456с.

3. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 379 с.

4. Фінанси підприємств: Підручник/Керівник авт. кол. і наук, ред. проф. А.М.Поддєрьогін. 4-те вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2002. —с. 520.

Додаткова література

1. Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств: Підручник для студентів вищих закладів освіти. – 2-ге видання, виправлене і доповнене. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. -367с.

2. Становлення доктрини фінансової системи України: Монографія / За ред. С.І. Юрія, О.М. Десятнюк. – Тернопіль: Економічна думка, 2008. – 192с.

Розділ 5. Кредитування підприємств

5.1. Необхідність і сутність|сутність| кредитування підприємств

Діяльність підприємств в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних|всіляких| форм залучення кредитів.

З економічної точки зору, кредит – це форма позикового| капіталу (у товарній або грошовій формі), яка надається| на умовах платності, забезпеченості, терміновості, цільового використання, поворотності|зворотності|, і обумовлюється виникненням| кредитних відносин між тими, хто|КТО| надає кредит, і тими, хто|КТО| його отримує|одержує|.

Основними причинами виникнення і функціонування кредитних відносин|ставленні| є|з'являються|:

1) загальноекономічні:

• товарне виробництво;

• рух вартості у сфері товарного обміну;

• функціонування підприємств на умовах комерційного| розрахунку.

2) специфічні:

• сезонний характер|вдача| окремих виробництв;

• неузгодженість між накопиченням коштів|коштів| та їх витратами| на підприємстві;

• відхилення фактичного використання оборотних коштів від їх нормативу в процесі індивідуального кругообігу| оборотних фондів|фундацій| підприємств.

Таким чином, виникнення кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з|із| тимчасовим вивільненням коштів|коштів| у|біля| одних підприємств і появою потреби в|біля| інших. При цьому виникнення кредитних відносин пов'язано не з самим фактом розбіжності в часі, а в домовленості між суб'єктами кредитних відносин по складанню кредитної угоди.

Особливості індивідуального обороту|звороту| коштів|коштів| підприємств обумовлюється багатьма об'єктивними і суб’єктивними | чинниками|факторами|.

До об'єктивних чинників|факторів| відносяться:

• галузева приналежність підприємства;

• характер|вдача| виробничого процесу;

• сезонність виробництва.

До суб'єктивних чинників|факторів| відносять:

• рівень організації виробництва;

• рівень організації збуту і постачання;

• інші чинники|фактори|.

Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єк­тами| є|з'являються| дві сторони: кредитор і позичальник. Суб'єктами кредитних відносин можуть бути не тільки|не лише| спеціалізовані| фінансово-кредитні установи, але і самостійні підприємства, що мають тимчасово вільні грошові кошти.

Об'єктом кредиту можуть виступати|вирушати| грошові кошти, ТМЦ, витрати|затрати|, товари, виконані роботи, надані|робити| послуги.

Основними об'єктами при короткостроковому|короткотерміновому| кредитуванні оборотних коштів є|з'являються|: виробничі запаси; незакінчене виробництво або напівфабрикати власного виробництва; витрати|затрати| майбутніх періодів; готова продукція і товари; платіжні і розрахункові операції з|із| постачальниками і покупцями.

Об'єктами довгострокового або середньострокового кредитування| є|з'являються|: капітальні вкладення, пов'язані з реконструк­цією|, модернізацією підприємства, впровадженням нової техні­ки|, удосконаленням технології виробництва.

В економіці колишнього СРСР не було чіткого розподілу| процесів фінансування і кредитування. В умовах, коли обсяг|обсяг| кредитних ресурсів визначався обсягами|обсягами| кре­дитних| вкладень, необхідних народному господарству (встановлювався| централізованим Держпланом), кредит перетворювався на різновид державних фінансів. Тільки|лише| у ринковій економіці кредитні ресурси стають повноцінними об'єктами | купівлі-продажу, відділяючись|відокремлюватися| від фінансових ресурсів.

У економічній науці існують дві основні теорії кре­диту|. Натуралістична теорія трактує кредит, як спосіб перерозподілу капіталу (Л. Сміт, Д. Рікардо, К.Маркс). За об'єкт кредитування при цьому вважалися засоби виробництва і засоби|кошти| існування працівників.

Капіталотворча теорія (найбільш поширена) виходить з того, що кредит створює капітал і є|з'являється| рушійною силою| розширеного відтворення капіталу. Основополож­ником цієї теорії вважається|лічить| англійський економіст Дж. Ло (1671-1 729). Ідея його фінансової системи полягала в тому, що| за допомогою кредиту підтримувати постійний розквіт| в економіці. Розширюючи обсяги|обсяги| кредитування і випускаючи гроші, банки створюють капітал, і тим самим збільшують ба­гатство| і зайнятість. Обсяги|обсяги| кредитування визначаються при цьому капіталотворчими| можливостями|спроможностями| банків.

У розвиненому ринковому господарстві кредит виконує наступні|слідуючі| основні функції:

1) перерозподільну|;

2) заміщення грошей в обороті|звороті|;

3) стимулюючу;

4) контрольну.

Таблиця 5.1

Суть|сутність| функцій кредиту

Функція	Суть функції
Перерозподільна	Перерозподіл вартості на основі платності, терміновості, забезпеченості і поворотності. Особливість — часовий і цільовий характер. Перерозподілу підлягають як грошові кошти, так і товарні ре­сурси.
Стимулююча	Стимулює ефективне використання позики з боку позичальника. З боку кредитора стимулюючим чинником є позиковий відсоток.
Функція заміщення грошей	Кредит створює гроші для безготівкового грошового обороту (векселі, чеки, кредитні картки). В основі лежить антиципірована суть кредиту — можливість попереджати процес накопичення в товарній і грошовій формі.
Контрольна	В процесі кредитування здійснюється взаємний контроль за використанням і поверненням позики.