Фінансові можливості проведення і джерела санації підприємства

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів:

1) для оновлення (поліпшення) платоспроможності і ліквідності;

2) для формування фінансового капіталу та для реалізації заходів виробничо-технічного характеру санації.

Сукупний капітал підприємства складається з власного, залученого і запозиченого. Таким чином, фінансова санація може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), за допомогою кредиторів і, в окремих випадках, через отримання фінансової допомоги з боку держави.

Санація може бути направлена на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів.

За формальними ознаками розрізняють два види санації;

1) санація без залучення додаткового фінансового капіталу;

2) санація із залученням нового фінансового капіталу.

В першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

• зменшення номінального капіталу підприємства;

• конверсія власності у борг;

• конверсія заборгованості у власність;

• пролонгація термінів виплати заборгованості;

• добровільне зменшення заборгованості;

• самофінансування.

В другому випадку санація здійснюється в таких формах:

• у альтернативна санація;

• зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням (двоступінчата санація);

• безповоротна фінансова допомога власників;

• безповоротна фінансова допомога персоналу;

• емісія облігацій конверсійної позики;

• залучення додаткових кредитів.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства і капітал його власників) і зовнішню санацію (кошти кредиторів). Виділяють окремий вид санації підприємств – за допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою заходів санації може здійснюватися на поворотній і безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може використовувати непрямі методи санації: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності та інше.

У економічній літературі використовується термін «чиста санація». Чиста санація полягає в санації балансу недієздатного підприємства. Вона направлена на формальне покриття виявлених в балансі збитків.

Отже, розглянемо детальніше види і форми фінансової санації підприємства.

Фінансова санація без залучення додаткового фінансового капіталу

В економічній літературі приводяться два види реакції підприємства на фінансову кризу:

1) захисна реакція, що передбачає різке скорочення витрат, закриття окремих підрозділів підприємства, скорочення і розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегменту, зменшення відпускних цін або об'ємів продукції, яка виробляється;

2) наступальна реакція, що передбачає активні заходи: модернізацію обладнання, введення нових технологій, впровадження ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробка і реалізація прогресивної стратегічної концепції контролінгу| і управління.

Залежно від вибраної стратегії підприємство вибирає внутрішньогосподарські методи санації. Використання внутрішніх фінансових резервів дає можливість не тільки подолати внутрішні причини недієздатності підприємства, але і значно зменшити залежність ефективності проведення санації від залучених або запозичених фінансових джерел. У той же пріод, на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю відсутні такі класичні джерела самофінансування, як прибуток і амортизація. Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації направлена, перш за все, на поліпшення (або відновлення) платоспроможності і ліквідності підприємства.

Отже, фінансова санація без залучення додаткового фінансового капіталу здійснюється по наступних напрямах.

I. Реструктуризація активів. Даний напрям пов'язаний із зміною структури і складу активної частини балансу (можливо і зміна пасивів). В рамках реструктуризації активів виділяють такі види заходів санації:

1. мобілізація прихованих резервів – в частині капіталу підприємства, не відображеній в його балансі (через реалізацію окремих об'єктів основних і оборотних фондів; індексацію балансової вартості майнових об'єктів, які не можливо реалізувати без порушення нормального виробничого процесу);

2. використання поворотного лізингу – продажі основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг;

3. лізинг основних фондів, за рахунок якого можлива модернізація основних фондів (санація виробничо-технічного характеру);

4. оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення низьколіквідних|, високоризикових оборотних активів, що поволі реалізовуються);

5. рефінансування дебіторської заборгованості (перевід її у високоліквідні форми оборотних активів):

• факторинг – продаж дебіторській заборгованості (має можливість здійснювати розрахункові операції) факторингової компанії або банку;

• облік векселів – придбання векселя банком з метою його негайної оплати;

• дисконт векселів – дострокова реалізація векселя банку з метою переводу комерційного кредиту в банківський;

• форфейтинг – кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу у експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептуються імпортером.

ІІ. Зменшення (заморожування) витрат. Даний блок заходів санації здійснюється в двох напрямах:

1. заморожування інвестиційних вкладень;

2. зниження валових витрат;

3. збільшення виручки від реалізації, перш за все за рахунок маркетингової політики підприємства.