4.5. Платежі підприємств за ресурси

Історія та практика оподаткування свідчать про використання різних податків та платежів за ресурси, за допомогою яких виконується мобілізація коштів для забезпечення фінансування витрат на відтворення та ефективне використання ресурсів (фіскальна функція), створення умов для ефективного, раціонального використання ресурсів підприємством.

Податкове законодавство України для суб’єктів господарювання передбачає низку платежів за ресурси: плату (податок) за землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно (нерухомість); збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за видобуток корисних копалин); збір за забруднення навколишнього природного середовища.

4.5.1. Плата за землю

Законом України „ Про плату за землю” від 19 червня 1996 року регулюється порядок обчислення і сплати земельного податку. Власники землі сплачують земельний податок за орендовані земельні ділянки, стягується орендна плата, яка встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Тобто, об’єктом оподаткування є земельна ділянка, платниками – землекористувачі ( в тому числі орендарі).

Землі поділяються на:

1. Землі сільськогосподарського призначення (ставки земельного податку встановлено з 1 гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової оцінки цих угідь).

2. Землі населених пунктів (ставки встановлюються у розмірі 1% від грошової оцінки землі).

Місцеві ради можуть диференціювати і затвердити ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місця знаходження земельної ділянки на території населеного пункту.

Ставки земельного податку застосовуються у відсотках до грошової оцінки земельних ділянок (за 1 га землі), а при відсутності грошової (кадастрової) оцінки земельної ділянки застосовуються середні ставки земельного податку, наведені в Законі „Про плату за землю”. Законом передбачені пільги для окремих користувачів земельними ділянками. Тому при нарахуванні земельного податку необхідно користуватися чинним Законом „Про плату за землю” з врахуванням змін і доповнень до нього.

З 1 липня 1997 року ставки податку на землю було підвищено в 1,81 рази порівняно зі ставками, передбаченими Законом „Про плату за землю”.

Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування і обчислюється за станом на 1 січня, а до 1 лютого надають відповідні дані до податкової адміністрації.

При спільній власності кількох юридичних осіб на земельну ділянку, на якій розміщено будівлю, земельний податок нараховується пропорційно до частки власності на будівлю.

Сплата податку проводиться від способу використання земельних ділянок:

• виробники товарної сільськогосподарської та рибної продукції сплачують податок у два терміни: до 15 серпня та до 15 листопада;

• всі інші платники сплачують податок щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Земельний податок сплачується за рахунок прибутку підприємства, одночасно включається до складу валових витрат, тобто зменшує суму оподаткованого прибутку, а відповідно і суму самого податку на прибуток. За несвоєчасну сплату податку сплачується пеня у розмірі 0,3% суми заборгованості за кожний день несплати.