Склад і структура оборотних засобів підприємства, що відображаються в балансі

Група оборотних засобів	Склад засобів, що включаються
1. Матеріальні оборотні засоби (запаси)	1.1. Виробничі запаси. 1.2. Поточні біологічні активи. 1.3. Малоцінні і швидкозношувані| предмети. 1.4. Незавершене виробництво. 1.5. Витрати майбутніх періодів. 1.6. Готова продукція. 1.7. Товари.
2. Дебіторська заборгованість (кошти в розрахунках)	2.1. Розрахунки з|із| покупцями і замовниками. 2.2. Розрахунки з|із| різними дебіторами. 2.3. Резерв сумнівних боргів.
3. Грошові кошти та їх еквіваленти	3.1. Грошові кошти в касі. 3.2. Поточні рахунки|лічба| в банках. 3.3. Інші грошові кошти. 3.4. Короткострокові|короткотермінові| векселі отримані|одержувати|. 3.5. Поточні фінансові інвестиції.
4. Загальна сума оборотних коштів	(п. 1 + п. 2 + п. 3)

• залежно від матеріально-речового змісту|вмісту| – предмети праці, готова продукція і товари, грошові кошти і кошти|кошти| в розрахунках (рис. 6.1).

Джерела формування оборотних активів

Оборотні активи підприємства є|з'являються| важливим|поважним| об'єктом фінансово-економічного аналізу, який включає аналіз складу структури джерел їх формування.

Основні джерела формування оборотних активів:

1) власний капітал;

2) позиковий капітал;

3) залучений|приваблювати| капітал.

Залежно від структури формування оборотних активів може істотно|суттєвий| розрізнятися фінансова стійкість підприємства. Основним джерелом формування оборотних активів є|з'являється| власний капітал. Для нормального функціонування підприємства величина власного капіталу має бути більше суми необоротних активів. Різниця між власним капіталом і необоротними активами називається власним оборотним капіталом, який повинен складати, щонайменше, четверту частину оборотних активів. Інакше слід вказати на незадовільний фінансовий стан|достаток| підприємства.

Позиковий капітал також є|з'являється| найважливішим компонентом фінансування оборотних активів. За рахунок його підприємство здатне|здібне| швидко збільшити обсяг виробництва, встановити нове, продуктивніше обладнання|обладнання| і так дальше.

Залучений капітал є|з'являється| достатньо|досить| нестабільним джерелом фінансування оборотних активів. Звичайне|звичне| підприємство прагне зменшити його питому вагу в загальній|спільній| структурі джерел формування оборотних активів.

6.3. Визначення потреби підприємства в оборотних активах

Організація оборотних активів на підприємстві включає розрахунок потреб в оборотних активах залежно від складу і структури, джерел формування та інших показників.

Показниками організації оборотних активів є|з'являються|:

1) формування оборотних активів, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу;

2) раціональне використання і перерозподіл наявних оборотних активів;

3) самостійність підприємства в управлінні оборотними активами;

4) контроль за ефективністю використання оборотних активів.

У вітчизняній фінансовій науці і практиці господарювання було прийнято нормувати всі оборотні активи, за винятком грошових коштів та їх еквівалентів.

Процес нормування оборотних активів включає:

1) визначення норм запасів по кожному виду оборотних активів;

2) встановлення одноденного нормативу використання товарно-матеріальних цінностей;

3) визначення нормативного об'єму|обсягу| по кожному виду оборотних активів;

4) визначення загального|спільного| нормативу по всіх оборотних активах.

Методика встановлення нормативів сформована централізовано, проте|однак|, з урахуванням|з врахуванням| галузевих та інших обмежень.

В даний час|нині| нормування оборотних активів в централізованому порядку|ладі| також збереглося для тих підприємств, які або є|з'являються| державною власністю, або схильні до значного впливу держави.

Нормування оборотних активів проводилось для кожного окремого підприємства, і при цьому враховувалися:

• умови постачання і збуту;

• віддаленість постачальників від споживачів;

• транспортні умови;

• час, необхідний для постачання матеріалів, використання їх в процесі виробництва і реалізації продукції;

• періодичність використання|вступу| матеріалів в процес виробництва;

• тривалість виробничого циклу і розподіл його між підрозділами підприємства.

Визначення мінімальної потреби в оборотних активах означає встановлення резервів грошових коштів, які необхідно направити|спрямовувати| для придбання в того або іншого виду оборотних активів.

Мінімальна потреба в грошових коштах – це розрахована різниця між плановою вартістю готової продукції і величиною амортизації, що ділиться на кількість оборотів|зворотів| оборотних коштів за рік.

Для розрахунку нормативів по інших елементах оборотних активів використовується наступна|слідуюча| методика:

1) розраховується одноденне виробництво продукції або одноденні витрати|затрати| конкретного елементу оборотних активів;

2) потреба в оборотних активах розраховується як створення|добуток| норми оборотних активів, вираженої|виказувати| в днях, на одноденне виробництво продукції або витрати оборотних активів.

Норматив на готову продукцію розраховується як створення|добуток| одноденного виробництва товарної продукції на норматив запасів дня:

Н = Д * М|м-код| (6.1)

де, Н – норматив по окремому елементу оборотних активів;

Д – норма запасу оборотних активів;

М|м-код| – одноденні витрати|затрати| (одноденне виробництво продукції).

На підприємствах України прийнято окремо розраховувати норматив оборотних активів в незавершеному виробництві:

Н=К*3*Д (6.2)

де, К – коефіцієнт приросту витрат|затрат|;

3 – одноденні витрати|затрати|;

Д – тривалість виробничого (операційного циклу).

У даній формулі значення має розрахунок коефіцієнта приросту витрат|затрат|, який набуває значення від 0 до 1 і характеризує процес приросту витрат|затрат| у виробництві. Всі витрати|затрати|, що включаються у вартість продукції, діляться на одноразові (одноденні) і витрати приросту.

Одноразові витрати|затрати| проводяться|виробляють| в перший день виробництва одноразово|одноразовий|. Збільшення витрат (приріст їх) здійснюються впродовж|упродовж| всього виробничого циклу. Ріст витрат відбувається прямолінійно (рівномірно) і нерівномірно|нерівномірний|.

При рівномірному прирості витрат|затрат| коефіцієнт наростання витрат|затрат| розраховується за наступною формулою:

К= (Зс+0,5*Зп)+(Зн+Зс) (6.3)

При нерівномірному прирості витрат|затрат| використовується наступна|слідуюча| формула:

Кн.в.= С/П (6.4)

Де, С|із| – середня вартість незавершеного виробництва;

П – виробнича вартість.

С= (З1*Т₁+З₂*Т₂+З_N*Т_N) / Т (6.5)

де, 31..., Зn - запаси в конкретний день виробничого циклу;

Т₁….Т_N - різниця між загальною тривалістю виробничого циклу і днем формування витрат.

Найчастіше на підприємстві витрати|затрати| зростають як рівномірно, так і нерівномірно|нерівномірний|. В цьому випадку середня вартість витрат|затрат| в незавершеному виробництві розраховується по наступній|слідуючій| формулі:

З = З1*Т1+З₂*Т₂+З_N*Т_N+0.53*n (6.6)

У західній фінансовій науці конкретно не визначені нормативи потреб в оборотних активах, але разом з тим використовується загальний|спільний| принцип мінімізації загальної|спільної| величини оборотних активів при виробництві одного і того ж обсягу|обсягу| продукції.

Оборотні активи, що беруть участь у виробництві, забезпечують, з одного боку, його безперервність, а з іншого боку, можуть приносити дохід|доход| при інвестиційній діяльності підприємства.

Наприклад, грошові кошти, що зберігаються в касі підприємства, і залишки на рахунках в банку можуть бути поміщені на депозитний рахунок|лічбу| або реалізовані у вигляді фінансових інвестицій і таким чином приносити додатковий прибуток підприємству.

Останнім часом розвивається логістика, наука яка розробляє методику, яке дозволяє активізувати процес виробництва, роботу з|із| постачальниками оборотних засобів і покупцями по реалізації готової продукції.

В даний час багато підприємств відмовилися від радянської системи нормування оборотних активів, але|та| разом з тим|в той же час| не придбали|набули| навиків|навичок| і не навчилися використовувати інші методи фінансового планування|планерування|. Даний факт|становище| пояснює|тлумачить| низький рівень рентабельності більшості українських підприємств, а також високий рівень їх банкрутства|банкротств|.