4.5.2. Податок із власників транспортних засобів

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів справляється відповідно до Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Кошти, які надійшли від стягнення податку, спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймах. Податок зараховується в бюджети місцевого самоврядування.

Платниками податку є підприємства, організації, заклади (юридичні особи) – власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до законодавства об’єктами оподаткування є: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мотоцикли; яхти, судна парусні, шлюпки моторні і катери. Не є об’єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу; машини і механізми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої допомоги і пожежні; транспортні засоби (підйомні і самохідні, які використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані; яхти, судна парусні, спортивні шлюпки.

Ставки податку з 1 січня 2000 року встановлені в гривнях, виходячи із 100 см³ об’єму двигуна, з 1 кВт потужності двигуна, з 100 см довжини транспортного засобу.

Податок нараховується за даними про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

При стягненні податку на транспортні засоби суб’єктів господарської діяльності існують пільги. Від сплати податку звільнені підприємства автомобільного транспорту загального користування стосовно транспортних засобів, зайнятих перевезенням пасажирів, у яких законодавчо встановлено тарифи на оплату проїзду.

Для підприємств установлено досить високу відповідальність за сплату податку. У разі зниження податку стягується вся сума заниженого податку і штраф у двократному розмірі від тої ж суми. За відсутності обліку об’єктів оподаткування чи веденні обліку з порушенням установленого порядку (ненадання, порушення надання розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати податку) стягується штраф у розмірі 50% від суми податку, який підлягає сплаті.

Сума податку на транспортні засоби зменшує оподатковуваний прибуток і суму податку на прибуток, які включаються в склад валових витрат платників.

4.6. Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

• податку на прибуток підприємств;

• плати (податку)на землю;

• податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• комунального податку;

• збору за геологорозвідувальні роботи;

• збору на обов’язкове соціальне страхування;

• збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

• плати за придбання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності;

• збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори (обов’язкові платежі) сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські формування різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень). До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5;

• для багаторічних насаджень – 0,3.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, а саме: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,3; для багаторічних насаджень – 0,1.

Методика нарахування фіксованого сільськогосподарського податку зводиться до простих арифметичних дій, що виконуються множенням кількості гектарів сільськогосподарських угідь певної категорії на їх грошову оцінку та на ставку податку.

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених відповідним Законом, і подають відповідний розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку повинна проводитися щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, а саме : у І кварталі – 10%; у ІІ кварталі – 10%; у ІІІ кварталі – 50%; у IV кварталі – 30%.

Платники податку перераховують у визначений строк кошти на окремий рахунок районних відділень Державного казначейства України за місцем розташування земельної ділянки. Воно, в свою чергу, наступного дня після надходження коштів повинно перерахувати відповідні суми: на обов’язкове державне пенсійне страхування – 68%, на обов’язкове соціальне страхування – 2% і 30% у місцевий бюджет. Районні відділення повідомляють відповідний орган державної податкової служби про загальну суму податку та її розмежування.

Нарахування та сплата фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється до 20 числа кожного місяця звітного року, починаючи з лютого.