8.2. Методи аналізу фінансового стану|достатку| підприємства

У вітчизняній фінансовій науці розділяють фінансовий аналіз і аналіз фінансового стану|достатку| підприємства, причому останній є|з'являється| частиною|часткою| фінансового аналізу. За кордоном не існує такого розділу|поділу|, а використовується поняття фінансового аналізу. Ця відмінність у вітчизняній школі пов'язана з тим, що аналіз фінансового стану|достатку| підприємства був|з'являвся| частиною|часткою| економічного аналізу, що проводив в умовах командно-адміністративної економіки, а термін «фінансовий аналіз» прийшов із заходу і пов'язаний також з аналізом трендів курсів цінних|коштовних| паперів (etc|).

Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансового стану|достатку|, які базуються на використанні різних абсолютних і відносних показників, що дають можливість|спроможність| не тільки|не лише| проводити аналіз статей балансу, але і порівнювати підприємства всередині|всередині| галузі, а також підприємства однієї галузі з|із| підприємствами іншої. Таке співставлення повинно проводитися не тільки|не лише| за звітний період, але і за ряд|лаву| років в динаміці.

Основні методи аналізу:

1) читання звітності;

2) горизонтальний аналіз;

3) вертикальний аналіз;

4) трендовий| аналіз;

5) розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності припускає|передбачає| вивчення абсолютних показників, представлених|уявляти| у фінансовій звітності.

Горизонтальний аналіз дозволяє визначити абсолютні і відносні відхилення показників порівняно з|порівняно із| попередніми роками.

Вертикальний аналіз є|з'являється| аналізом внутрішньої структури звітності. При його застосуванні|вживанні| ціла частина|частка| приймається за 100%, і визначається|обчисляє| питома вага кожної з складових.

Трендовий аналіз дозволяє виявити певні тенденції показників діяльності підприємства, наприклад, курсу акцій, прибутковості, рентабельності, валової виручки та ін.

Розрахунок фінансових коефіцієнтів показує фінансові пропорції і співвідношення між різними статтями фінансової звітності. Всю сукупність фінансових коефіцієнтів можна умовно розділити на 4 групи:

1) показники ефективності виробничої діяльності;

2) показники ділової активності;

3) показники ліквідності і платоспроможності;

4) показники фінансової стійкості;

5) показники вартості підприємства.

Залежно від мети і завдань|задач| фінансовий аналіз можна проводити з|із| різним ступенем|мірою| деталізації. Єдиної методики проведення фінансового аналізу не існує, але|та| кожен аналітик використовує свою власну методику. Існує сотні методик проведення аналізу.

Якість фінансового аналізу, що проводиться, залежить, по-перше, від обґрунтованості методів аналізу, по-друге, від повноти, достовірності і якості використовуваної інформації. Найчастіше фінансовий аналіз проводитися за допомогою рейтингової оцінки, коли розраховуються окремі показники, які переводяться|перекладають| в бали; окрім|крім| цього, кожен показник або група показників мають свою вагу. При проведенні рейтингової оцінки якість аналізу залежить від того, наскільки обґрунтована оцінка в балах конкретного показника, наскільки точною є|з'являється| вага одного показника або групи показників.

Перед використанням інформації у фінансовій звітності, необхідно враховувати її достовірність, правильність заповнення звітів і точність здійснення різних арифметичних операцій. При наданні фінансової звітності окремі показники дублюються в різних формах, отже, первинний|початковий| аналіз достовірності звітності слід проводити|виробляти| шляхом зіставлення ідентичності показників, представлених|уявляти| в різних звітах.

На сьогодні|нині| виділяють наступні|слідуючі| методи спотворення інформації: вуалювання і фальсифікація.

Вуалювання – це спотворення, що впливає на розуміння інформації, але|та| не змінює|зраджує| розмір фінансових результатів і капіталу підприємства. Основні види вуалювання балансу:

• об'єднання різних сум в одній балансовій статті;

• розбиття|розбивка| однієї суми на декілька частин|частки| з|із| подальшим|наступним| включенням|приєднанням| даних частин|часток| в різні статті балансу;

• взаємооблік| певних статей активів і пасивів.

Фальсифікація – це спотворення, що несуть в собі порушення різних даних фінансової звітності, які пов'язані з фінансовими результатами або капіталом підприємства. Найбільш використовувані методи фальсифікації:

• не включення|приєднання| в баланс певних статей;

• включення|приєднання| в баланс сум, що підлягають списанню:

• самовільна оцінка статей балансу.

Як правило, основною метою спотворення балансу є|з'являються|:

1) заниження або завищення результатів господарської діяльності за звітний період;

2) збільшення вартості власного капіталу;

3) приховування|приховання| тих або інших особливостей в структурі майна або джерел;

4) підвищення частки|долі| ліквідних активів в структурі активів підприємства.

Необхідно знати, що висновки|висновки| і практичні рекомендації, що ґрунтуються на результатах аналізу, можуть бути поставлені під сумнів, якщо є|наявний| підозра|підозріння| в невірогідності інформації або в ході аналізу допущені серйозні помилки у сфері застосування|вживання| методики і так дальше.

Слід зазначити 5 основних принципів, які необхідно враховувати при проведенні аналізу.

1. Перед початком виконання яких-небудь процедур скласти чіткий план проведення аналізу.

2. Схема проведення аналізу має бути побудована|спорудити| на принципі « від загального|спільного| до приватного».

3. Деякі відхилення від нормативів і планів показників мають бути ретельно вивчені, навіть якщо вони носили позитивний характер|вдачу|.

4. Завершеність і цінність аналізу в значній мірі|значною мірою| визначається сукупністю використовуваних критеріїв.

5. Здійснюючи аналіз, не потрібно без необхідності прагнути досягти надточних оцінок, тому що|бо|, як правило, найбільшу цінність має виявлення тенденцій і закономірностей, а надточні оцінки приводять|призводять| до підвищення витрат|затрат|.