117. Поняття і стадії законотворчого процесу.

Законотворчій процес – це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій – самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій. Законотворчій процес має два значення:          1) порядок діяльності, спрямованої на створення закону; 2) сама ця діяльність.

Законотворчість не вичерпується створенням закону, а охоплюе і діяльність пов’язану зі створенням закону і оцінку його ефективності, і можливе подальше його корегування.

Законотворчій процес має низку стадій:

І. Передпроектна.

1) Законодавча ініціатива – внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами і особами. Це власне стадія законодавчого процесу. Законодавча ініціатива належить Президенту, народним депутатам, кабінету міністрів, нацбанку. Проекти законів вносяться до ВР разом з супровідною запискою, яка обгрунтовує необхідність цього закону.

ІІ. Проектна стадія.

2) Ухвалення рішення про підготовку законопроекту.

3) Доручення розробки законопроекту уряду або постійним комітетам ВР. Створюється комісія, робочих груп у складі депутатів, вчених юристів і т.д. Початкова робота проводиться фахівцями за конкурсом.

4) Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій.

5) Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення і його узгодження: розгляд поправок; виявлення думок зацікавлених осіб, доробка проекту, винесення на обговорення (спеціалістів або всенародне).

ІІІ. Стадія ухвалення законопроекту.

6) Ухвалення законопроекту в результаті голосування і підготовлення відповідної постанови про всуп закону в дію (в ВР 2/3 голосів). Підписується Головою Верховної Ради у 5-денний строк і передається на підпис Президенту.

IV. Засвідчувальна стадія.

7) Санкціонування (підписання) закону гловою держави (в Україні в 15-денний термін).

V. Інформаційна стадія.

8) Промульгація закону – видання спеціального акту, який містить розпоряджння про офіційне опублікування закону. В Україні – це підписання Президентом, підготовка постанови ВР про порядок введення в дію закону і офіційне його опублікування.

9) Включення закону до Єдиного державного реєстру нормативних актів, де вказується наданий йому реєстраційний код.

10) Опублікування закону (в Україні – “Відомості Верховної Ради”, “Офіційний вісник України”, газети: “Голос України”, “Юридичний вісник України”). Можливий додатковий етап на другій стадії після ухвалення законопроекту парламентом і передачі його главі держави на підпис. Президент може накласти “вето” і повернути закон із своїми зауваженнями і пропозиціями ВР для повторного розгляду. Якщо підчас повторного розгляду проголосувало 2/3 складу депутатів ВР, Президент зобов’язаний підписати закон у 10-денний строк.

 

 

 

 

118. Законодавча ініциатива, обговорення законопроекту, прийняття і опублікування закону.

 Законодавча ініціатива – внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами і особами. Це власне стадія законодавчого процесу. Законодавча ініціатива належить Президенту, народним депутатам, кабінету міністрів, нацбанку. Проекти законів вносяться до ВР разом з супровідною запискою, яка обгрунтовує необхідність цього закону.

Ухвалення законопроекту в результаті голосування і підготовлення відповідної постанови про всуп закону в дію (в ВР 2/3 голосів). Підписується Головою Верховної Ради у 5-денний строк і передається на підпис Президенту.

Санкціонування (підписання) закону гловою держави (в Україні в 15-денний термін).