- •1.Поняття теорії держави і права.
- •2. Загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права; система основних юридичних понять як предмет теорії держави і права.
- •3.Структура теорії держави і права.
- •4.Методи наукового пізнання держави і права.
- •5.Співвідношення теорії держави і права з гуманітарними науками, що вивчають державу і право: Філософію, політологію, соціологією і іншими.
- •6.Теорія держави і права, філософія права, соціологія права.
- •7.Теорія дп в системі юридичних наук.
- •8.Історія розвитку науки теорії держави і права.
- •9.Загальна характеристика первісного суспільства.
- •10.Влада і соціальні норми в додержавний період.
- •11. Причини і форми виникнення держави.
- •12. Ознаки держави, що відрізняють її від орг-ції влади первісносуспільного ладу.
- •15.Ознаки, що відрізняють право від соціальних норм первіснообщинного ладу.
- •16.Характеристика теорій походження держави і права: теологічної, патріархальної, договірної, психологічної, органічної, марксистської, насильства і інших.
- •18. Поняття держави, основні ознаки
- •19.Сутність держ та її еволюція.
- •23. Формаційний підхід: його переваги і слабкі сторони
- •24. Цивілізаційний підхід: його переваги і недоліки
- •25. Функцій держави
- •26. Співвідношення функцій держави з цілями, задачами і принципами держави
- •28. Класифікація ф-ій держ: постійні і тимчасові, внутр. І зовн, осн. І неосновні.
- •30. Форми здійснення функцій держави: поняття і види
- •31. Поняття і елементи форми держави.
- •32.Форми держ правління: поняття і види.
- •33. Форма держ. Правління в Україні і її розвиток в сучасних умовах.
- •34. Співвідношення типу і форми держави.
- •35. Різноманіття форм правління в межах одного і того ж типу держави.
- •36. Форми національно-державного та адміністративно-територіального устрою: поняття і види.
- •37. Політичний (державний) режим: поняття і види.
- •38. Політичний (державний) режим України.
- •39. Поняття механізму держави.
- •40. Роль механізму держави у здійсненні функцій і завдань держави.
- •Форми реалізації функцій держави
- •41. Структура державного апарату.
- •1. Органи законодавчої влади (Верховна Рада)
- •1. Центральні органи виконавчої влади
- •2. Прокуратура
- •3. Судова система
- •43. Класифікація державних органів.
- •44. Органи держави і органи місцевого самоврядування.
- •46.Вдосконалення механізму сучасної Української держави як умова підвищення ефективності його функціонування.
- •47. Державний службовець і посадова особа.
- •48. Поняття і структура політичної системи суспільства.
- •49. Основні субєкти політ системи: держава, політичні партії, рухи, громадські організації і об єднання і т.Д.
- •50. Право і інші соціальні норми як регулятивна основа політичної системи.
- •51. Представницька і безпосередня форми демократії і їх роль в політичній системі суспільства.
- •52. Центральне місце Держави в політичній системі.
- •53. Ознаки держави, що відрізняють її від інших організацій і установ суспільства.
- •54. Взаємодія держави з партіями, суспільними об”єднаннями, тощо
- •55. Поняття і визначення права.
- •56.Право об”єктивне і суб”єктивне.
- •57. Нормативність, формальна визначеність, вольовий характер права
- •58.Право як державний регулятор суспільних відносин.
- •59.Класове і загальносоціальне в сутності права.
- •60.Основні концепції праворозуміння: природно-правова, марксистська, нормативістська, психологічна, соціологічна, історична школа права.
- •61.Економіка, політика, право.
- •62. Принципи права
- •63.Співвідношення переконання і примусу в праві
- •64. Динаміка права. Функції права, поняття і види.
- •65. Поняття типу права
- •66. Різні погляди на типологію права
- •67 Історичні типи права: рабовласницьке, буржуазне, соціалістичне, виділені на основі формаційного підходу
- •68. Поняття і структура правової системи.
- •69. Класифікація правових систем.
- •70. Основні правові сім’ї сучасного світу.
- •71.Співвідношення права і правової системи.
- •73. Правовий статус особи
- •74. Основні права і свободи людини і громадянина.
- •75. Дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина – обов’язок держави.
- •76.Співвідношення і взаємозв’язок права і д-ви.
- •77.Виникнення ідеї правової держави і сучасне її розуміння.
- •78. Принципи правової держави: .......
- •79. Співвідношення суспільства і д.
- •80. Громадянське суспільство: поняття, структура, ознаки.
- •81. Соціальні та технічні норми: поняття, особливості і взаємозв’язок.
- •82. Техніко-юридичні норми.
- •83. Класифікація соціальних норм.
- •84. Співвідношення права і моралі: єдність, відмінність, взаємодія.
- •85. Протиріччя між правом і мораллю, шляхи їх усунення та подолання.
- •86. Роль права в розвитку і зміцненні етичних основ суспільства.
- •87. Значення моралі в підвищенні правової культури і формуванні поваги до права.
- •88. Поняття правосвідомості. 89. Місце і роль правосвідомості в системі форм суспільної свідомості.
- •90. Структура правосвідомості.
- •91. Правова психологія і правова ідеологія.
- •92. Види правосвідомості.
- •93. Індивідуальна, групова, масова.
- •94. Повсякденна, професійна, наукова.
- •95. Взаємодія права і правосвідомості.
- •96. Поняття і структура правової культури суспільства і особи.
- •97. Знання, розуміння, повага до права, активність в правовій сфері.
- •98. Правовий нігілізм і правовий ідеалізм.
- •99. Правове виховання як цілеспрямоване формування правової культури громадян.
- •100. Правова культура і її роль в становленні нового типу юриста, державного службовця.
- •101. Поняття норми права
- •102. Ознаки правової норми, що відрізняють її від інших різновидів соціальних норм.
- •116. Правотворчість і законотворчість
- •117. Поняття і стадії законотворчого процесу.
- •118. Законодавча ініциатива, обговорення законопроекту, прийняття і опублікування закону.
- •119. Систематизація законодавства.
- •120. Інкорпорація, консолідація, кодифікація.
- •124. Поняття системи права, її відмінність від правової системи.
- •125. Предмет і метод правового регулювання як основи розподілу норм права на галузі.
- •126.Загальна х-ка галузей права.
- •127. Інститут права: поняття та види.
- •128. Публічне і приватне право
- •130. Юридична процедура
- •131. Види юридичних процесів
- •132. Система українського права и міжнародне право
- •133.Система права і система законодавства, їх співвідношення і взаємозвязок.
- •135. Поняття і ознаки правових відносин.
- •136. Передумови виникнення правовідносин.
- •138. Поняття і види суб”єктів права.
- •139. Фізичні і юридичні особи. Правоздатність і дієздатність.
- •140. Обмеження дієздатності.
- •141. Правосуб'єктність
- •142. Суб`єктивні права і обов`язки як юридичний зміст правовідносин.
- •143. Об'єкти правовідносин: поняття і види.
- •144. Поняття та классифікація юридичних фактів
- •1. За юридичними наслідками
- •2. За складом
- •3. За тривалістю у часі
- •146. Поняття реалізації права.
- •147. Характерні риси форм реалізації права
- •148. Застосування правових норм як особлива форма реалізації права
- •149. Необхідність правозастосування.
- •150. Стадії процесу застосування норм права
- •151. Акти застосування права: поняття, особливості, види.
- •152.Відмінність правозастосувальних актів від нормативних.
- •153.Прогалини в праві і шляхи їх усунення і подолання.
- •154. Аналогія закону і аналогія права
- •156. Поняття та необхідність тлумачення норм права.
- •159. Види тлумачення за суб'єктами
- •160. Офіційне та неофіційне тлумачення
- •161.Різновиди офіційного тлумачення.
- •162. Способи (прийоми) тлумачення правових норм.
- •163. Тлумачення норм права за обсягом: буквальне, розширене і обмежувальне.
- •164. Акти тлумачення норм права: поняття, особливості, види.
- •165. Юридична практика.
- •166.Поняття і види правомірної поведінки.
- •167.Правова активність особи.
- •168. Стимулювання правомірних діянь.
- •169. Поняття і ознаки правопорушень.
- •170.Юридичний склад правопорушення.
- •171.Суб’єкт і об’єкт, суб’єктивна і об’єктивна сторони правопорушень.
- •172. Види правопорушень.
- •173 Злочини і проступки
- •186 Ефективність правового регулювання і шляхи його підвищення.
- •187 Поняття і принципи законності.
- •188 Законністьі доцільність.
- •189 Закони і законність.
- •190 Зміцнення законності-умова формування правової держави.
- •191 Законність і свавілля.
- •192 Гарантії законності: поняття і види.
- •193 Поняття, цінність і об`єктивна необхідність правопорядку.
- •194 Правопорядок і громадський порядок.
- •195.Співвідношення законності, правопорядку і демократії .
- •197 Державна дисципліна.
- •198.Співвідношення дисципліни із законністю, правопорядком і громадським порядком.
- •115.Поняття, види і принципи правотворчості.
- •20 Класове і загально соціальне в сутності держави
- •72 Право і особа
- •87 Значення моралі в підвищенні правової культурні формуванні поваги до права
- •121 Юридична техніка і її значення для правотворчості і систематизації нормативних актів
- •122 Мова закону
- •123 Спеціалізація і уніфікація Українського законодавства
- •155 Юридичні колізії і способи їх вирішення
- •185 Співвідношення заохочень і покарань в праві
- •87 Значення моралі в підвищенні правової культурні формуванні поваги до права
138. Поняття і види суб”єктів права.
Суб”єкти права – це учасники правових відносин, які мають суб”єктивні права та виконують юридичні обов”язки.
Види суб'єктів правовідносин:
1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;
- іноземні громадяни;
- особи без громадянства (апатриди);
— особи з подвійним громадянством (біпатриди);
2) колективні суб'єкти (юридичні особи):
— державні органи, організації, установи, підприємства;
- органи місцевого самоврядування;
— комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні);
- громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо);
- релігійні організації;
3) держава та її структурні одиниці:
- держава;
- державні утворення (суб'єкти федерації — штати, землі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим);
— адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);
3) соціальні спільноти — народ, нація, етнічні групи, громадяни
139. Фізичні і юридичні особи. Правоздатність і дієздатність.
Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.
Правоздатність —постійний громадянський стан особи; здатність мати права, набувати суб'єктивних прав.
Вік, психічний і фізичний стан громадянина не впливають на його правоздатність. Правоздатність є рівною для всіх громадян незалежно від статі, національності, походження, майнового стану, місця проживання, причетності до релігії, належності до громадських організацій та ін.
Дієздатність — це передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (використовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права, обов'язки і нести відповідальність.
Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей людини, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку. Повна дієздатність настає з моменту громадянського повноліття.
У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності.
-Повна дієздатність настає з 18 років.
-Неповна (відносна) дієздатність: 14 — 18 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), 15—18 (за чинним законодавством).
-Часткова дієздатність: до 14 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), до 15 років (за чинним законодавством).
Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. У деяких випадках Деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років (ст. 10 КК України). Не досягши повної дієздатності, ці особи є деліктоздатними. Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільне небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Юридична особа — організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському суді; це не будь-який колективний суб'єкт, а колективний суб'єкт у певній галузі діяльності — господарській, соціально-культурній, змістом якої є товарно-грошові відносини, участь у цивільному (майновому) обороті. Статусом юридичної особи комерційні і некомерційні організації наділяються за законом. Ознаки юридичної особи:
1. Організаційна єдність
2. Наявність майна.
3. Цільове призначення
4. Можливість виступати в цивільному обороті, набувати права і виконувати обов'язки від свого імені
5. Можливість бути позивачем і відповідачем у суді
6. Обов'язок нести самостійну майнову відповідальність
За характером діяльності юридичні особи можуть бути:
• некомерційні (публічні)- споживчі кооперативи, громадські або релігійні організації, благодійні та інші фонди, а також інші об'єднання, передбачені законом
• комерційні (приватні,)- комерційний банк, приватна фірма, акціонерне товариство та ін.
Співвідношення правоздатності і дієздатності у юридичної особи.
В юридичній науці тривалий час панувала думка про те, що правосуб'єктність юридичної особи відрізняється від правосуб'єктності фізичної особи. Вважалося, що у юридичної особи правоздатність і дієздатність виникають одночасно і не можуть бути обмежені, тоді як у фізичної особи правоздатність і дієздатність виникають неодночасно і дієздатність обмежується.
Однак сформоване раніше уявлення про повний збіг правоздатності і дієздатності юридичної особи не виправдує себе в умовах трансформації суспільства до ринкових відносин. Виявилося, що юридична особа не завжди без будь-яких умов може використовувати ті права, які має. Дієздатність юридичної особи може змінюватися без зміни її правоздатності. Так, підприємст-во-боржник не має можливості реалізувати свої права на власний розсуд. Його дієздатність обмежується. Цю обмежену дієздатність юридичної особи-боржника доповнює (наприклад, відповідно до законодавства Росії) арбітражний управляючий, який має широкі повноваження щодо управління підприємством-боржником. Своїми діями він дає можливість підприємству-боржнику брати участь у цивільному обороті через здійснення всіх не заборонених законом операцій.