23. Формаційний підхід: його переваги і слабкі сторони

Формаційний підхід - дослідження стану і розвитку суспільства, закономірностей зміни історичних типів держав з погляду  якісних змін в економічному базисі суспільства, його виробничих відношення і класовій структурі.

Як пояснює даний науковий напрямок, будь-яке суспільство знаходиться в рамках визначеної суспільно-економічної формації і включає два основних і нерівнозначних за характером компонента. Перший - економічний базис, що складається із системи виробничих відносин і, насамперед , відносин власності. Другий - надбудова, куди відносять суспільну свідомість, мораль, право, державу, релігію і науку. У суспільно-економічній формації діють закони визначальної ролі базису стосовно   надбудови і необхідності відповідності надбудови базису.

У формаційній теорії велике значення має типологія держави, оскільки природа держав різних історичних епох відрізняється принциповими особливостями. Поняття "тип держави" дуже точно виражає   природу держави, що змінюється історично, дозволяє досить точно визначити характер держави різних епох історії. Тип держави - це система його найважливіших сторін і властивостей, породжуваних відповідної історичної епохи властиві ті самі   сутнісні риси.

З позицій формаційної теорії, як вона традиційно трактувалася у вітчизняній марксистсько-ленінській теорії держави, тип держави визначається тим, якому класу воно служить, а виходить, якому економічному базису. Тобто  тип держави - це тісно взаємозалежні його  риси держави, що відповідають визначеній класовій структурі суспільства, що обумовлена економічним базисом.

 

 

 

 

 

24. Цивілізаційний підхід: його переваги і недоліки

Цивілізаційний підхід - дослідження стану і розвитку суспільства, закономірностей зміни історичних типів держав з погляду  якісних змін у соціокультурному середовищі суспільства, у духовній культурі народу, його релігії і нравах.

Цивілізаційний підхід виділяє три принципи співвідношення держави і духовно-культурного життя суспільства.

1.     Природа держави визначається не лише реальним співвідношенням сил, але і накопиченими в ході історичного процесу представленнями про світ, цінностями, зразками поводження. Розглядаючи державу, треба враховувати не лише соціальні інтереси і діючі сили, але і стійкі, нормативні зразки поведінки, весь історичний досвід минулого.

2.     Державна влада як центральне явище світу політики може розглядатися в той же час як частина світу культури. Це дозволяє уникнути схематизації держави й особливо проведеної ним політики як результату відверненої гри сил і, навпаки, розкрити зв'язок державної влади і престижу, моралі й ін.

3.     Різнорідність культур - у часі і просторі - дозволяє зрозуміти, чому деякі типи держав, що відповідають одним умовам, зупинялися в розвитку в інших умовах. У сфері державного життя особливе значення надається розходженням, що випливають зі своєрідності національних культур і рис національного характеру.

 

25. Функцій держави

Функції держави — це основні напрями діяльності держави, в яких проявляється її суть і соц призначення.

Клас-ція ф-цій д:

1)залежно від сфери впливу і здійснення:

а) внутр. Ф.:

ф. охорони всіх форм власн-ті, охорони правопорядку, прав і свобод людини і гром-на, створення рівних стартових умов для гр-н по досягненню ними висок рівня достатку, надання соц допомоги гр-нам, що цього потребують, ф. забезпечення народовладдя, охорони навколишн природ середовища, економічна, регул-ня ек відносин, податквова (фінансова), культурна – сприяння д-вою розвитку культури, культурно-виховна, ідеологічна (констит У заперечує наяв-ть ідеології ст.36),

б) зовнішні:

захист суверенітету (оборона країни), забезпечення співпраці з ін країнами, участь у роботі м/н орг-цій (ООН…), м/н співроб-во в галузі охорони навкол середовища, боротьба з організ злочинністю, наркоманією та ін., ф. інтеграції в м/н спільноту (в У є мін-во м/н інтеграції)

2) В залежності від ролі ф. в суспільстві — основні (якими д повинна займатись постійно) і додаткові (виникають при вирішенні осн. ф.);

3) залежно від способів діяль-ті держ — законодавчі, виконавчі, судові, правоохоронні, інформаційні. Всі вони забезпечують функції управління суспільством і державою;

4) залежно від сфери суспільного життя — економічні, полі­тичні, соціальні, гуманітарні, екологічні, ідеологічні;

5) залежно від терміну виконання — постійні (д виконує пост-но на протязі тривал часу) і тимчасові (виконує тимч-во для виконання окремого завдання).

 Всі функції держави діалектично розвиваються, основні ста­ють другорядними (неосновними), і навпаки, одні зникають і з'являються нові, яких раніше не існувало.