135. Поняття і ознаки правових відносин.

Правовідносини – це вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов”язані суб”єктивними правами та юридичними обов”язками.

Ознаки правовідносин:

1. Представляє собою різновид суспільного відношення, соціальний зв”язок.

2. Є ідеологічним відношенням – результатом свідомої діяльності людей.

3. Є волевим відношенням.

4. Виникає, припиняється або змінюється, як правило, на основі норм права.

5. Має двусторонній характер і є особливою формою взаємного зв”язку між конкретними суб”єктами через їх права, обов”язки, повноваження та відповідальність.

6. Охороняється державою, забезпечується мірами державного впливу.

 

136. Передумови виникнення правовідносин.

Виділяють два види передумов виникнення правовідносин:

1.Матеріальні (загальні):

-     у вузькому розумінні – конкретні інтереси або блага, які об”єднують суб”єктів права як учасників правовідносин;

- в широкому розумінні – система соціальних, економічних, політичних, ідеологічних обставин, які породжують об”єктивну необхідність  в правовому регулюванні суспільних відносин; установлення доцільних відносин між суб”єктами за допомогою надання їм юридичних прав, повноважень, а також покладення юридичних обов”язків та відповідальності.

2.Юридичні (спеуціальні):

-     норма права;

-     правосуб”єктивність;

-     юридичний факт.

1.Матеріальне – реальні дії по використанню та здійсненню суб”єктивних юридичних прав та суб”єктивних юр.обов”язків.

2.Юридичне – суб”єктивне юридичне право, повноваження, суб”єктивний юридичний обов”язок, юридична відповідальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 137. Взаємозв’язок норм права и правовідносин

    Норма права і правовідносини є взаємозалежними. Взаємозв'язок норми права і правовідносин виражається у такому.

    1.  Правовідносини виникають і функціонують на підставі норми права.

Обумовленість змісту правовідносин нормами права аж ніяк не означає, що всі види правовідносин можуть виникати і розвиватися лише за наявності відповідних норм права. Норми права найчастіше встановлюють лише окремі принципи правового регулювання, які як би окреслюють певні рамки правовідносин. Це є найхарактернішим для приватноправового регулювання (цивільно-правові відносини), де діє принцип «Дозволено все, що не заборонено законом». Нерідкі випадки (особливо в правових системах англо-американського типу), коли норми права є наслідком правових відносин, які виникли в результаті індивідуальних рішень у судах, адміністративних органах. Тут шлях до норми права проходить від фактичних відносин до конкретних правових відносин, а потім до формулювання державою норми права загального характеру.

    Як правило, правовідносини:

а) виникають, припиняються або змінюються на підставі норм права (повна детермінованість, тобто причинна обумовленість правовідносин нормами права);

б) допускаються нормами права (часткова детермінованість). У цьому разі зміст правовідносин визначається незалежними від правових норм «детермінантами», насамперед договором суб'єктів майбутніх правовідносин.

    2.  Правовідносини є формою реалізації норми права, впровадженням її в життя, нормою права в дії.

    За характером зв'язку між нормою права і правовідносинами можна судити про дійсну реалізацію прагнень, домагань людей. Точніше, за самим фактом виникнення або невиникнення правових відносин можна судити, чи відповідають правила, наказані нормою права, їх інтересам. Якщо норма права суперечить їх домаганням, люди не встановлюватимуть правові відносини відповідно до неї. З встановленням правових відносин їх сторонами реалізація права не закінчується, а тільки починається.

    3.  Норма права і правовідносини - неодмінні складові елементи механізму правового регулювання.

їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юридичних явищ, їх взаємодію, а не породження одного юридичного явища іншим юридичним явищем (див. главу «Правове регулювання і його механізм»).

    4.  Норма права містить у собі модель фактичних відносин та їх форми - правовідносини.

    Якщо звернутися до аналізу структури норми права, то можна побачити, що гіпотеза вказує на умови виникнення правовідносин, диспозиція - на права і обов'язки, а санкція - на можливі наслідки недодержання норми і правовідносин, що виникають на її підставі.