161.Різновиди офіційного тлу­ма­чен­ня.

Офіційне тлумачення за сферою дії поділяється на нормативне та казуальне (індивідуальне).

Нормативне тлумачення – офіційне роз’яснення, яке нерозривне з правовою нормою, поширюється на широке коло суспільних відносин – необмежену кількість випадків, передбачених нормою, що тлумачиться.

Казуальне (індивідуальне) тлумачення - офіційне роз’яснення, обов’язкове лише для конкретного випадку та для осіб, стосовно яких воно провадиться.

Сфера дії норми, що тлумачиться, залежить від правомочності суб’єкта тлумачення.

Нормативне тлумачення, в свою чергу, підрозділяється на автентичне і легальне (делеговане).

Автентичне тлумачення – це тлумачення змісту норми тим органом, що її встановив, тобто автором норми. Суб’єктами такого тлумачення  можуть бути всі правотворчі органи.

Легальне (делеговане) тлумачення – це загальнообов’язкове тлумачення норми здійснюється органом, який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або за дорученням тлумачити її постійно чи одноразово.

А казуальне (індивідуальне) тлумачення, в свою чергу, підрозділяється на судове і адміністративне.

Судове тлумачення здійснюється судовими органами при розгляді конкретних справ і знаходить своє  вираження у вироках або рішення у цих справах.

Адміністративне тлумачення здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією; містить вказівки відповідним органам як останні повинні вирішити ту чи іншу справу.

 

 

162. Спо­со­би (прий­о­ми) тлу­ма­чен­ня пра­во­вих норм.

Під способами тлумачення правових норм розуміється сукупність прийомів і засобів, які використовуються для встановлення змісту норм права. В юридичній науці і практиці розрізняють наступні способи (деякі автори їх називають «прийоми») тлумачення: граматичний, логічний, систематичний, історико-політичний, телеологічний, спеціально-юридичний.

Граматичне тлумачення являє собою сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування морфологічної і синтаксичної структури тексту акта. Воно охоплює з'ясування окремих слів і термінів, граматичного змісту всієї пропозиції, групи пропозицій. Тут з'ясовуються рід, число, падіж імен іменників і прикметників; особа, час, число і вид дієслів; значення уживаних союзів, приводів, розділових знаків і т.п.

Логічне тлумачення — припускає самостійне використання законів і правил логіки для з'ясування змісту норми, що іноді не збігається з буквальним значенням через невдале обрання законодавцем словесних форм.

Систематичне тлумачення — з'ясування змісту і змісту правових вимог у їхньому взаємному зв'язку, у зв'язку з їхнім місцем і значенням у даному нормативному акті, інституті, галузі і всій системі права в цілому. Усі норми мають потребу в систематичному тлумаченні.

Історико-політичне тлумачення — з'ясування змісту законодавчої волі в зв'язку з історичною обстановкою видання акта; розміщенням політичних сил; соціально-економічними і політичними факторами, що обумовили ініціативу і саму появу акта.

Телеологічне (цільове) тлумачення правових актів спрямовано на встановлення цілей його видання: безпосередніх, віддалених, кінцевих.

Спеціально-юридичне тлумачення — сукупність прийомів, що відокремилися від інших способів тлумачення в зв'язку з аналізом спеціальних термінів, техніко-юридичних засобів і прийомів вираження волі законодавця.