- •1.Поняття,предмет і сутність, функції, суб’єкти та об’єкти мпп
- •2. Глобальні проблеми сучасності та мп.
- •3.Роль України як суб’єкта мп, основні засади зовнішньої політики.
- •4. Етапи становлення мiжнародного права. Ролъ оон у формуваннi
- •5.Етапи становлення науки мiжнародного права. Вплив г.Гроцiя на розвиток мiжнародного права. Ocновні напрями сучасної доктрини мiжнародного права.
- •6. Основні та другорядні джерела міжнародного права. Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду оон про джерела міжнародного права. Доктринальні підходи до джерел міжнародного права.
- •7. Місце міжнародного договору серед джерел міжнародного права. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 23.05.1969.
- •8. Співвідношення міжнародного договору і звичаю.
- •9. Поняття та характерні риси норми мп. Значення норм міжнародного «м’якого права».
- •10. Класифікація мпн за різними підставами.
- •III. За сферою дії:
- •IV. За юридичною силою:
- •V. За змістом правил поведінки:
- •VI. За своєю роллю в механізмі міжнародно-правового регулювання:
- •12. Кодифікація норм міжнародного права та їх значення для подальшого розвитку міжнародного права. Суть і цілі кодифікації
- •13. Характеристика принципів сучасного міжнародного права: юридична природа, умови функціонування, сфера дії. Кодифікація принципів
- •14. Система принципів сучасного міжнародного права. Загальні принципи права та міжнародне право.
- •15. Правовий зміст і характеристика основних принципів міжнародного права. Взаємозв’язок і взаємодія принципів.
- •16. Принцип незастосування сили та загрози силою
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип непорушності державних кордонів
- •19. Принцип територіальної цілісності держави
- •20. Принцип мирного розв’язання міжнародних спорів
- •21.Принцип невтручання у внутрішні справи
- •22.Принцип загальної поваги до прав людини
- •23.Принцип співробітництва
- •24.Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань
- •25.Принцип самовизначення народів і націй
- •26.Теорії співвідношення міжнародного та національного права. Концепція примата міжнародного права
- •27.Класифiкацiя суб'ектiв мiжнародного права. Доктринальнi дискусii вiдносно проблеми суб'єктів мiжнародного права,
- •28.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi держави.
- •29.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi нацiй та народiв.
- •30. Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi державноподiбних утворень.
- •31. Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій
- •32. Питання про міжнародну правосуб’єктність індивідів. Формування міжнародного статусу фізичної особи
- •33. Поняття, юридична природа та значення міжнародно-правового визнання. Теорії визнання. Форми і засоби міжнародно-правового визнання.
- •34. Визнання держав у сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •35. Визнання уряду в сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •36. Поняття, юридична природа і значення правонаступництва. Об’єкти правонаступництва. Види правонаступництва.
- •37. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності. Зміст і підстави міжнародно-правової відповідальності. Передумови міжнародно-правової відповідальності, її принципи і цілі.
- •38. Поняття та види міжнародних правопорушень
- •39. Види міжнародно- правової відповідальності. Форми міжнародно правової- відповідальності
- •40. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
- •41. Сучасна система міжнародно-правових санкцій
- •42. Види територій у міжнародному праві залежно від правового режиму
- •43. Територія з міжнародним режимом
- •44. Території зі змішаним правовим режимом
- •45. Поняття, юридична природа та склад державної території
- •46. Правовий режим міжнародних рік.
- •47. Міжнародно-правовий статус Арктики і Антарктики.
- •48. Міжнародно-правове регулювання громадянства.
- •49. Поняття і джерела права міжнародних договорів.
- •50. Припинення і призупинення дії міжнародних договорів
- •51. Стадії укладання міжнародного договору
- •52. Значення положень ст.9 Конституції України в умовах активного входження України у світове співтовариство
- •53. Класифікація міжнародних договорів. Форма, структура і найменування міжнародних договорів
- •54. Дія й дійсність міжнародних договорів
- •55. Застереження до міжнародних договорів.
- •56. Тлумачення міжнародних договорів
- •57. Початок і закінчення дипломатичної місії
- •58. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •59. Імунітети та привілеї консульських установ
- •60. Консульські функції та засоби іх здійснення
- •61. Дипломатичний корпус. Дуаєн дипломатичного корпусу
- •62. Поняття і джерела консульського права
- •63. Система органів зовнішніх зносин держав
- •64. Призначення консулів. Патент і екзекватура ї. Консульський округ.
- •65. Імунітети і привілеї дипломатичного представництва
- •66. Склад і функції дипломатичного представництва
- •67. Імунітети та привілеї дипломатичного представництва
- •68. Поняття міжнародних конференцій
- •69. Рада Європи
- •70.Система оон.
- •71.Статут міжнародного суду оон
- •Глава I: Організація Суду
- •Глава II: Компетенція Суду
- •Глава III: Судочинство
- •Глава IV: Консультативні висновки
- •Глава V: Поправки
- •72.Міжнародно-правовий статус міжнародних організацій
- •73.Міжнародна правосубєктність міжнародних організацій
- •74.Функції міжнародних організацій. Особливості правового статусу посадових осіб і службовців мо.
- •75.Структура і функції єс
- •76. Види міжнародних організацій
- •77. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •78. Спеціалізовані установи системи оон
- •79. Регіональні міжнародні організації (х-ка 2-3 міжнародних організацій за вибором)
- •80. Організація по безпеці і співробітництву в Єпропі
- •81.Види актів міжнародних конференцій та їх правове значення.
- •82.Компетенція, повноваження і функції міжнародних організацій.
- •83.Права людини в історії міжнародних відносин.
- •85. Джерела інституту прав людини.
- •86 Класифікація прав людини. Порівняльна характеристика критеріїв класифікації прав людини.
- •87. Регіональне співробітництво у галузі прав людини
- •88 Реалізація міжнародних норм з прав людини у Конституції України
- •89. Національні засоби забезпечення зобовязань з прав людини в Україні
12. Кодифікація норм міжнародного права та їх значення для подальшого розвитку міжнародного права. Суть і цілі кодифікації
Кодифікація — це спосіб систематизації нормативних актів, здійснюється шляхом перероблення та зведення правових норм, що містяться в різних актах, у логічно узгоджений нормативно-правовий акт, який системно і вичерпно регулює певну сферу суспільних відносин, як правило, на галузевому рівні.
Кодифікація в міжнародному праві – це офіційна систематизація чинних договірних і звичаєвих норм міжнародного права з метою заповнення прогалин, заміни застарілих норм, уникнення суперечностей в праві. На відміну від інкорпорації, кодифікація є засобом здійснення правотворчої діяльності.
В системі міжнародного права є значна кількість застарілих, суперечливих, не чітко сформульованих норм. З метою підвищення ефективності реалізації норм міжнародного права кодифікація має виправити недоречності в нормативному масиві. Робиться це шляхом перегляду і уточнення діючих норм міжнародного права або шляхом скасування, відмови від застарілих. Так були внесені зміни щодо статусу іноземних військ, що перебувають на чужій території, відмінено право переможця, присвоєння захопленої території тощо.
Кодифікація часто проводиться шляхом перетворення норм міжнародного звичаю в договірні (в сфері права міжнародних договорів, дипломатичного, консульського, міжнародного морського права тощо). Але можлива й кодифікація звичаєвих норм без трансформації в міжнародні договірні.
Кодифікація норм міжнародного права сприяє зближенню регіональних особливостей міжнародно-правового регулювання, виробленню спільних стандартів для національних правових систем, становленню єдиної міжнародно-правової позиції суб'єктів міжнародного права.
В ході кодифікації розробляються нові норми міжнародного права, необхідні для сфер міжнародного співробітництва (щодо освоєння космічного простору і небесних тіл, глибоководних районів морського дна, вирішення соціальних проблем тощо).
Кодифікація може бути офіційною (яку здійснюють держави і міждержавні організації) і неофіційною (здійснюють окремі особи, громадські об'єднання, неурядові організації тощо).
Шляхом офіційної кодифікації проведена систематизація міжнародного морського права, дипломатичного, консульського, права представництва при міжнародних організаціях, права міжнародних договорів, міжнародного космічного права, міжнародного повітряного права, міжнародного захисту прав людини, міжнародного гуманітарного права, права міжнародних організацій та інших галузей і інститутів сучасного міжнародного права.
В результаті кодифікації встановлюються основні засади для співробітництва суб'єктів міжнародного права в цих напрямах.
Важливе значення має неофіційна кодифікація. Так, громадська організація Міжнародний комітет Червоного Хреста підготовила проекти в галузі міжнародного гуманітарного права, які були взяті державами за основу Женевських конвенцій 1949 р. і Додаткових протоколів І і ІІ 1977 р.
Велике значення серед форм неофіційної кодифікації має наукова або доктринальна
кодифікація, яку здійснюють окремі вчені і науково-дослідні установи. В сучасному міжнародному праві думка вчених не є превалюючою в прийнятті рішень кодифікаційного характеру.
Головна кодифікація відбувається в рамках ООН, в межах спеціально створеної Комісії міжнародного права. Після підготовки Комісією проекту міжнародної конвенції, останній розглядається Шостим комітетом Генеральної Асамблеї ООН і передається державам для зауважень. Отримавши зауваження. Комісія готує остаточний проект. Кодифікаційні результати Комісії міжнародного права: дві конвенції в галузі права міжнародних договорів, женевські конвенції 1958 р. по морському праву, дві конвенції по правонаступництву чи не повний перелік з найбільш значимих джерел сучасного міжнародного права. Кодифікаційні роботи проводяться спеціально скликаними міжнародними конференціями. Найбільшого успіху було досягнуто на ІІІ Конференції ООН по морському праву, яка майже за десять років кодифікувала галузь міжнародного морського права.
РОЛЬ КОМІСІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ООН В КОДИФІКАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
Здійснюється кодифікація міжнародного права – суб’єктами міжнародного права. Відомо, що практичною діяльністю з кодифікації міжнародного права в рамках ООН займається Комісія міжнародного права, або як ще її називають – Комісія з прогресивного розвитку і кодифікації міжнародного права. Вона є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН, їй підзвітна та підконтрольна. До її складу входять 34 члени юриста-міжнародника «які користуються визначним авторитетом в галузі міжнародного права». Члени Комісії обираються Генеральною Асамблеєю ООН із числа осіб, внесених в список за пропозицією уряду держав-учасниць ООН на 5 річний термін і виступають в ній особисто. Цікаво, що відповідно до Положення «Про Комісію міжнародного права» до складу комісії не мають права входити 2 громадянина однієї держави. Комісія проводить свої сесії щорічно. Місцеперебування Комісії міжнародного права ООН є місто Женева, що у Швейцарі.
Роль Комісії міжнародного права ООН в кодифікації міжнародного права, полягає в тому, що завдяки їй здійснюється прогресивний розвиток міжнародного права, через створення нею кодифікаційної роботи, в основному, в питаннях пов’язаних з міжнародним публічним правом, та в окремих випадках, з міжнародним приватним правом. Кодифікаційні роботи даної комісії реалізуються шляхом, узгодження міжнародно-правових норм, та усунення протиріч між ними, скасуванням тих норм які втратили чинність з розвитком міжнародного права, та заміну подібних по ложень новими міжнародного права.
В основному Комісія займається підготовкою проектів статей і конвенцій спрямованих на кодифікацію міжнародного права, та, зокрема, здійснює кодифікаційну роботу, щодо прогресивного розвитку окремих проблем або галузей міжнародного права.
Комісія здійснює співпрацю з урядами держав-членів ООН.
Комісія міжнародного права ООН відіграє доволі важливу роль в кодифікації міжнародного права, оскільки завдяки її діяльності здійснюється прогресивний розвиток міжнародного права. У цілому діяльність Комісії міжнародного права оцінюється вельми позитивно,завдяки проведеній нею висококваліфікованій роботі.