- •1.Поняття,предмет і сутність, функції, суб’єкти та об’єкти мпп
- •2. Глобальні проблеми сучасності та мп.
- •3.Роль України як суб’єкта мп, основні засади зовнішньої політики.
- •4. Етапи становлення мiжнародного права. Ролъ оон у формуваннi
- •5.Етапи становлення науки мiжнародного права. Вплив г.Гроцiя на розвиток мiжнародного права. Ocновні напрями сучасної доктрини мiжнародного права.
- •6. Основні та другорядні джерела міжнародного права. Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду оон про джерела міжнародного права. Доктринальні підходи до джерел міжнародного права.
- •7. Місце міжнародного договору серед джерел міжнародного права. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 23.05.1969.
- •8. Співвідношення міжнародного договору і звичаю.
- •9. Поняття та характерні риси норми мп. Значення норм міжнародного «м’якого права».
- •10. Класифікація мпн за різними підставами.
- •III. За сферою дії:
- •IV. За юридичною силою:
- •V. За змістом правил поведінки:
- •VI. За своєю роллю в механізмі міжнародно-правового регулювання:
- •12. Кодифікація норм міжнародного права та їх значення для подальшого розвитку міжнародного права. Суть і цілі кодифікації
- •13. Характеристика принципів сучасного міжнародного права: юридична природа, умови функціонування, сфера дії. Кодифікація принципів
- •14. Система принципів сучасного міжнародного права. Загальні принципи права та міжнародне право.
- •15. Правовий зміст і характеристика основних принципів міжнародного права. Взаємозв’язок і взаємодія принципів.
- •16. Принцип незастосування сили та загрози силою
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип непорушності державних кордонів
- •19. Принцип територіальної цілісності держави
- •20. Принцип мирного розв’язання міжнародних спорів
- •21.Принцип невтручання у внутрішні справи
- •22.Принцип загальної поваги до прав людини
- •23.Принцип співробітництва
- •24.Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань
- •25.Принцип самовизначення народів і націй
- •26.Теорії співвідношення міжнародного та національного права. Концепція примата міжнародного права
- •27.Класифiкацiя суб'ектiв мiжнародного права. Доктринальнi дискусii вiдносно проблеми суб'єктів мiжнародного права,
- •28.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi держави.
- •29.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi нацiй та народiв.
- •30. Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi державноподiбних утворень.
- •31. Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій
- •32. Питання про міжнародну правосуб’єктність індивідів. Формування міжнародного статусу фізичної особи
- •33. Поняття, юридична природа та значення міжнародно-правового визнання. Теорії визнання. Форми і засоби міжнародно-правового визнання.
- •34. Визнання держав у сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •35. Визнання уряду в сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •36. Поняття, юридична природа і значення правонаступництва. Об’єкти правонаступництва. Види правонаступництва.
- •37. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності. Зміст і підстави міжнародно-правової відповідальності. Передумови міжнародно-правової відповідальності, її принципи і цілі.
- •38. Поняття та види міжнародних правопорушень
- •39. Види міжнародно- правової відповідальності. Форми міжнародно правової- відповідальності
- •40. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
- •41. Сучасна система міжнародно-правових санкцій
- •42. Види територій у міжнародному праві залежно від правового режиму
- •43. Територія з міжнародним режимом
- •44. Території зі змішаним правовим режимом
- •45. Поняття, юридична природа та склад державної території
- •46. Правовий режим міжнародних рік.
- •47. Міжнародно-правовий статус Арктики і Антарктики.
- •48. Міжнародно-правове регулювання громадянства.
- •49. Поняття і джерела права міжнародних договорів.
- •50. Припинення і призупинення дії міжнародних договорів
- •51. Стадії укладання міжнародного договору
- •52. Значення положень ст.9 Конституції України в умовах активного входження України у світове співтовариство
- •53. Класифікація міжнародних договорів. Форма, структура і найменування міжнародних договорів
- •54. Дія й дійсність міжнародних договорів
- •55. Застереження до міжнародних договорів.
- •56. Тлумачення міжнародних договорів
- •57. Початок і закінчення дипломатичної місії
- •58. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •59. Імунітети та привілеї консульських установ
- •60. Консульські функції та засоби іх здійснення
- •61. Дипломатичний корпус. Дуаєн дипломатичного корпусу
- •62. Поняття і джерела консульського права
- •63. Система органів зовнішніх зносин держав
- •64. Призначення консулів. Патент і екзекватура ї. Консульський округ.
- •65. Імунітети і привілеї дипломатичного представництва
- •66. Склад і функції дипломатичного представництва
- •67. Імунітети та привілеї дипломатичного представництва
- •68. Поняття міжнародних конференцій
- •69. Рада Європи
- •70.Система оон.
- •71.Статут міжнародного суду оон
- •Глава I: Організація Суду
- •Глава II: Компетенція Суду
- •Глава III: Судочинство
- •Глава IV: Консультативні висновки
- •Глава V: Поправки
- •72.Міжнародно-правовий статус міжнародних організацій
- •73.Міжнародна правосубєктність міжнародних організацій
- •74.Функції міжнародних організацій. Особливості правового статусу посадових осіб і службовців мо.
- •75.Структура і функції єс
- •76. Види міжнародних організацій
- •77. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •78. Спеціалізовані установи системи оон
- •79. Регіональні міжнародні організації (х-ка 2-3 міжнародних організацій за вибором)
- •80. Організація по безпеці і співробітництву в Єпропі
- •81.Види актів міжнародних конференцій та їх правове значення.
- •82.Компетенція, повноваження і функції міжнародних організацій.
- •83.Права людини в історії міжнародних відносин.
- •85. Джерела інституту прав людини.
- •86 Класифікація прав людини. Порівняльна характеристика критеріїв класифікації прав людини.
- •87. Регіональне співробітництво у галузі прав людини
- •88 Реалізація міжнародних норм з прав людини у Конституції України
- •89. Національні засоби забезпечення зобовязань з прав людини в Україні
29.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi нацiй та народiв.
1. У сучасній міжнародно-пра¬вовій доктрині правосу¬б'єктність народу, нації, які борються за створення неза¬лежної держави, можна вважати загальновизнаною. Значна більшість фахівців міжнародного права виз¬нають міжнародну правосуб'єктність за учасниками націо-нально-визвольного руху. Саме таке поняття вживається в рамках ООН. Терміни «нація», «народ» вважаються та¬кими, що важко підлягають визначенню.
2. Правосуб'єктність учасника національно-визвольно¬го руху за своєю суттю є перехідною до державної (кінце¬ва мета національно-визвольного руху — створення неза¬лежної держави). Тому її ще називають правосуб'єктні¬стю держави, яка перебуває в процесі становлення. Вва¬жається (Я. Броунлі), що коли йдеться про правосуб'єкт¬ність держави, яка перебуває в процесі становлення (ва¬ріант: зародження), в основі правосуб'єктності лежить не тільки принцип самовизначення, а й принцип наступниц¬тва політичного утворення. Це покладає відповідальність на державу (після формування її як держави) дотримува¬тися зобов'язань, які вона взяла на себе в правових актах, прийнятих до незалежності. Правовими витоками докт¬рини (принципу) наступництва є правосуб'єктність неса-моврядного народу. Отже, ми знову повертаємося до між¬народної правосуб'єктності народу. Правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави, має перехідний, тимчасо¬вий характер. З припиненням такої боротьби змінюється статус її учасника. У процесі боротьби на націю, народ, які її ведуть, поширюються всі права та обов'язки учас¬ника міжнародного конфлікту, тобто принципи і норми міжнародного гуманітарного права, права збройних кон¬фліктів
3. Деякі теоретики і практики міжнародного права особливо наголошують у статусі народу і нації, які бо¬рються за створення незалежної держави, на факторі «бо¬ротьби». Це дає їм підставу називати таких суб'єктів між¬народного права «стороною, яка воює, яка повстала». За такими суб'єктами вони визнають право вступати у пра¬вові відносини, зокрема укладати міжнародні угоди з ін¬шими державами або іншими сторонами, які воюють, які повстали. Вказані угоди будуть дійсними в міжнародно-правовому плані.
Нації, народи, які борються за створення незалеж¬ної держави, не є універсальними (як держава) суб'єкта¬ми міжнародного права. Вони можуть бути учасниками лише тих правовідносин, які постають на основі принци¬пу самовизначення. Самовизначення охоплює як політич¬ний статус, так і економічний, соціальний та культурний розвиток. Волевиявлення народу (нації), що не має відно¬шення до самовизначення (в міжнародно-правовому зна¬ченні цього терміна), як-от: прийняття закону шляхом ре¬ферендуму, вибори депутатів парламенту, президента тощо не є складовими міжнародної правосуб'єктності на-ції, народу. То є реалізація власних внутрішньодержавних, конституційних норм. Водночас волевиявлення народу (нації) стосовно приєднання до іншої держави або відок¬ремлення від існуючої є діями, що підпадають під норми, які є складовими міжнародної правосуб'єктності. 1 хоч у таких випадках елемент боротьби може бути відсутнім (що буває дуже рідко), проте очевидним є створення нової держави. Кожний народ має право на зносини з іншими су-б'єктами міжнародного права. Здійснює він це право через державу, а в разі відсутності державності — через орга¬ни квазідержавного характеру. Це ж правило випливає з права народу (нації) укладати міжнародні угоди і реалізо¬вувати їх, отримувати захист та допомогу від інших су¬б'єктів міжнародного права тощо.
Якщо народ (націю) не влаштовує те, як держава реа¬лізовує його потреби, він має право замінити державні структури новими або відмовитися від деяких старих. І це також є наслідком дії його права на самовизначення, його правосуб'єктності, його боротьбою за незалежну, ефек¬тивно функціонуючу державу.Боротьба за незалежну державу — це не обов'язково відокремлення від іншої держави. За це сьогодні борють¬ся поодинокі нації (народи). За незалежний політичний статус, за вільне забезпечення свого економічного, со¬ціального, культурного розвитку борються всі нації (на¬роди).