5.Етапи становлення науки мiжнародного права. Вплив г.Гроцiя на розвиток мiжнародного права. Ocновні напрями сучасної доктрини мiжнародного права.

Термін «міжнародне право» вперше був ужитий Ієремією Бентамом у 1780 p. в його праці «Introduction to the Principles of Morals and Legislation». Приблизно від 1840p. в англійських та романських мовах він змінив старішу термінологію «law of nations» (англ.) або «droid de gens» (фр.) (право народів»), яка походить від концепції jus gentium рим-ського права і праць Цицерона. Німецькою, голландською, скандинавськими та слов'янськими мовами стара термінологія вживається й досі («Volkerrecht», «Volkenrecht» тощо).

У питанні про час зародження міжнародного права в доктрині немає одностайності. Існує три версії: період розвитку міжплемінних відносин (він характеризується вузьким регіоналізмом і локальним обсягом);одночасно з виникненням держав (у цей період регіоналізм значно розширюється);середина середньовіччя, конкретно - з Вестфальського миру 1648 р. (у цей період сфера дії міжнародного права ще більш розширюється.Але є і четверта версія (вельми ортодоксальна), наприклад, І.І.Лукашук, визнаючи, з одного боку, початок розвитку міжнародного права із середини середньовіччя, вважає все-таки, що "реальне загальне міжнародне право склалося лише після 1917 p.", а до цього мова може йти лише про його передісторію (з кінця середніх віків), а все XIX століття він називає періодом розвитку фіктивного міжнародного права. Виходячи з цього, утворюються наступна періодизація історії міжнародного права:

• Міжнародне право стародавнього світу (4 тис. до н.е. - 476 р. н. е.). Цьому періоду відповідає рабовласницький лад суспільно - економічної формації.

• 476 - 1648 рр. - міжнародне право середніх віків - феодальна суспільно - економічна формація.

• 1648 - 1917рр. - класичне міжнародне право, характерне становленням капіталістичного способу виробництва.

• Міжнародне право ХХ століття : 1917 - кін. ХХ ст

Творцем класичної науки міжнародного права заслужено вважається голландський мислитель, юрист-міжнародник і дипломат Гуго Гроцій (1583-1645 pp.), який у головній своїй праці "Про право війни і миру" (1625 р.) вперше дав систематичний виклад міжнародного права того часу. і не зважаючи на значні філософські узагальнення і звернення до теологічних джерел, саме у Гроція наука міжнародного права вперше набуває чітко вираженого самостійного і світського характеру.

Обгрунтовуючи необхідність правового оформлення і регулювання міжнародних відносин і, перш за все, проблем війни і миру, Гроцій критикував погляд, згідно з яким війна абсолютно несумісна з правом. Він зазначав, що "не слід ні починати війну, ні продовжувати почату війну інакше, як дотримуючись меж права і добросовісності". Війна, як така, згідно з Гроцієм, не суперечить природному праву. Проте, це не означає, що всі війни справедливі. Розрізняючи справедливі і несправедливі війни, мислитель вважав, що "справедливою причиною початку війни може бути не що інше, як правопорушення. До справедливих війн він, зокрема, відносив війни оборонні, війни для збереження цілісності держави, захисту майна. Несправедливі війни (загарбницькі, війни з метою заволодіти чужим майном, підкорити інший народ) суперечать принципам природного права та положенням права народів. Винуватці несправедливих війн несуть відповідальність за все, що супроводжує війну та її наслідки. В цілому, для всього вчення Гроція про війну і мир характерна миротворча тенденція. Він підкреслював, що "війни ведуться заради укладення миру", а також, що "кінцевою метою війни" є мир. Вчення мислителя про право війни і миру було спрямоване на формування нового типу світового співтовариства, основаного на раціонально-правових принципах рівності, співробітництва і взаємності у відносинах між всіма людьми, народами і державами, на ідеї єдиного міжнародного правопорядку, добровільно встановлюваного і дотримуваного суверенними державами. Власне, колосальний вплив Гроція на розробку нової світської доктрини права народів дав підставу називати його "батьком міжнародного права". Гроцій стверджував, що міжнародне право ґрунтується як на природних законах, так і на угодах між народами - мовчазному (звичаї) або явно вираженому (договорі).

Важливою характерною рисою міжнародного права є те, що воно виступає в якості окремої відособленої правової системи зі своїми галузями й інститутами. Таким чином, воно не є галуззю внутрішньодержавного права і не входить у його правову систему.

Таким чином питання про основні напрямки доктрини сучасного мпп можна звести до:

• Визначення поняття « міжнародне право»

• Співвідношення норм національного та мпп ( у наступних питаннях буде розкрито)

• Місце і роль кожного з джерел мп, іх юридична сила, особливо щодо доктрини науковців , рішення судів та м’якого права