- •1.Поняття,предмет і сутність, функції, суб’єкти та об’єкти мпп
- •2. Глобальні проблеми сучасності та мп.
- •3.Роль України як суб’єкта мп, основні засади зовнішньої політики.
- •4. Етапи становлення мiжнародного права. Ролъ оон у формуваннi
- •5.Етапи становлення науки мiжнародного права. Вплив г.Гроцiя на розвиток мiжнародного права. Ocновні напрями сучасної доктрини мiжнародного права.
- •6. Основні та другорядні джерела міжнародного права. Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду оон про джерела міжнародного права. Доктринальні підходи до джерел міжнародного права.
- •7. Місце міжнародного договору серед джерел міжнародного права. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 23.05.1969.
- •8. Співвідношення міжнародного договору і звичаю.
- •9. Поняття та характерні риси норми мп. Значення норм міжнародного «м’якого права».
- •10. Класифікація мпн за різними підставами.
- •III. За сферою дії:
- •IV. За юридичною силою:
- •V. За змістом правил поведінки:
- •VI. За своєю роллю в механізмі міжнародно-правового регулювання:
- •12. Кодифікація норм міжнародного права та їх значення для подальшого розвитку міжнародного права. Суть і цілі кодифікації
- •13. Характеристика принципів сучасного міжнародного права: юридична природа, умови функціонування, сфера дії. Кодифікація принципів
- •14. Система принципів сучасного міжнародного права. Загальні принципи права та міжнародне право.
- •15. Правовий зміст і характеристика основних принципів міжнародного права. Взаємозв’язок і взаємодія принципів.
- •16. Принцип незастосування сили та загрози силою
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип непорушності державних кордонів
- •19. Принцип територіальної цілісності держави
- •20. Принцип мирного розв’язання міжнародних спорів
- •21.Принцип невтручання у внутрішні справи
- •22.Принцип загальної поваги до прав людини
- •23.Принцип співробітництва
- •24.Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань
- •25.Принцип самовизначення народів і націй
- •26.Теорії співвідношення міжнародного та національного права. Концепція примата міжнародного права
- •27.Класифiкацiя суб'ектiв мiжнародного права. Доктринальнi дискусii вiдносно проблеми суб'єктів мiжнародного права,
- •28.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi держави.
- •29.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi нацiй та народiв.
- •30. Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi державноподiбних утворень.
- •31. Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій
- •32. Питання про міжнародну правосуб’єктність індивідів. Формування міжнародного статусу фізичної особи
- •33. Поняття, юридична природа та значення міжнародно-правового визнання. Теорії визнання. Форми і засоби міжнародно-правового визнання.
- •34. Визнання держав у сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •35. Визнання уряду в сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •36. Поняття, юридична природа і значення правонаступництва. Об’єкти правонаступництва. Види правонаступництва.
- •37. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності. Зміст і підстави міжнародно-правової відповідальності. Передумови міжнародно-правової відповідальності, її принципи і цілі.
- •38. Поняття та види міжнародних правопорушень
- •39. Види міжнародно- правової відповідальності. Форми міжнародно правової- відповідальності
- •40. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
- •41. Сучасна система міжнародно-правових санкцій
- •42. Види територій у міжнародному праві залежно від правового режиму
- •43. Територія з міжнародним режимом
- •44. Території зі змішаним правовим режимом
- •45. Поняття, юридична природа та склад державної території
- •46. Правовий режим міжнародних рік.
- •47. Міжнародно-правовий статус Арктики і Антарктики.
- •48. Міжнародно-правове регулювання громадянства.
- •49. Поняття і джерела права міжнародних договорів.
- •50. Припинення і призупинення дії міжнародних договорів
- •51. Стадії укладання міжнародного договору
- •52. Значення положень ст.9 Конституції України в умовах активного входження України у світове співтовариство
- •53. Класифікація міжнародних договорів. Форма, структура і найменування міжнародних договорів
- •54. Дія й дійсність міжнародних договорів
- •55. Застереження до міжнародних договорів.
- •56. Тлумачення міжнародних договорів
- •57. Початок і закінчення дипломатичної місії
- •58. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •59. Імунітети та привілеї консульських установ
- •60. Консульські функції та засоби іх здійснення
- •61. Дипломатичний корпус. Дуаєн дипломатичного корпусу
- •62. Поняття і джерела консульського права
- •63. Система органів зовнішніх зносин держав
- •64. Призначення консулів. Патент і екзекватура ї. Консульський округ.
- •65. Імунітети і привілеї дипломатичного представництва
- •66. Склад і функції дипломатичного представництва
- •67. Імунітети та привілеї дипломатичного представництва
- •68. Поняття міжнародних конференцій
- •69. Рада Європи
- •70.Система оон.
- •71.Статут міжнародного суду оон
- •Глава I: Організація Суду
- •Глава II: Компетенція Суду
- •Глава III: Судочинство
- •Глава IV: Консультативні висновки
- •Глава V: Поправки
- •72.Міжнародно-правовий статус міжнародних організацій
- •73.Міжнародна правосубєктність міжнародних організацій
- •74.Функції міжнародних організацій. Особливості правового статусу посадових осіб і службовців мо.
- •75.Структура і функції єс
- •76. Види міжнародних організацій
- •77. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •78. Спеціалізовані установи системи оон
- •79. Регіональні міжнародні організації (х-ка 2-3 міжнародних організацій за вибором)
- •80. Організація по безпеці і співробітництву в Єпропі
- •81.Види актів міжнародних конференцій та їх правове значення.
- •82.Компетенція, повноваження і функції міжнародних організацій.
- •83.Права людини в історії міжнародних відносин.
- •85. Джерела інституту прав людини.
- •86 Класифікація прав людини. Порівняльна характеристика критеріїв класифікації прав людини.
- •87. Регіональне співробітництво у галузі прав людини
- •88 Реалізація міжнародних норм з прав людини у Конституції України
- •89. Національні засоби забезпечення зобовязань з прав людини в Україні
87. Регіональне співробітництво у галузі прав людини
Одним із важливих напрямів співробітництва регіональних організацій є захист прав людини і основних свобод.
У рамках Організації американських держав (ОАД) у 1948 р. була прийнята Американська декларація прав і обов'язків людини, а в 1969 р. - Американська конвенція прав людини. 31959 р. успішно працює Міжамериканська комісія з прав людини, що сприяє повазі і захисту прав людини в цьому регіоні земної кулі.
Організація африканської єдності (ОАЄ) в 1981 р. прийняла Африканську хартію прав людини і народів.
Але найбільших успіхів у цій сфері досягли європейські регіональні організації. Найстаріша міжурядова європейська організація - Рада Європи (РЄ) - була створена в 1949 р. Згідно зі Статутом Ради Європи свобода особи, політична свобода і верховенство права, яким прихильні держави-члени, лежать в основі "будь-якої істинної демократії". Україна була прийнята в Раду Європи в 1995 р.
Права людини і основні свободи в рамках Ради Європи закріплюються в міжнародних договорах (конвенціях і хартіях) і додаткових протоколах до них. Найбільш відомими з цих документів є Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і Європейська соціальна хартія 1961 р. У цих договорах дається перелік прав, здійснення яких має гарантуватися кожній людині, яка перебуває під юрисдикцією держав-учасниць. Вони також встановлюють європейські процедури нагляду і гарантій за дотриманням положень цих договорів. У 1997 р. Україна приєдналася до Конвенції 1950р
Рада Європи в 1987 р. прийняла Європейську конвенцію про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, яка набула чинності в 1989 р.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), що налічує зараз 56 держав-членів, розташованих у Європі, Північній Америці і Центральній Азії, також вважає одним зі своїх головних завдань - заохочення і захист прав людини. В Гельсінському Заключному акті НБСЄ (Нарада з безпеки і співробітництва у Європі ) від 1 серпня 1975 р. багато уваги приділено питанням співробітництва в гуманітарних сферах ("людському виміру") - так званій "третій корзині" (перша - забезпечення миру і безпеки, друга - соціально-економічна співпраця). В Заключному акті держави-учасниці визнали універсальне значення прав людини й основних свобод і необхідність того, щоб кожна з них зробила внесок у заохочення основоположних прав; вони зобов'язалися поважати права людини і основні свободи, а також сприяти їх ефективному здійсненню. Ухвалення цього документа дало потужний імпульс розвитку правозахисного руху в СРСР.
У подальші роки НБСЄ зробила значний внесок у розвиток інститутів забезпечення і захисту прав людини й основних свобод. Зроблено це було переважно на Конференції НБСЄ щодо людського виміру, що проходила в три етапи: Париж 1989 р., Копенгаген 1990 р. і Москва 1991 р . Підсумкові документи Конференції, як і більшість актів НБСЄ/ОБСЄ, мають політичний характер, проте дуже високого рівня, оскільки багато актів були підписано главами держав і урядів. У 1995 р. держави - члени ОБСЄ на зустрічі в Парижі прийняли Пакт про стабільність в Європі, відгукнувшись на ініціативу Європейського Союзу, висунуту в 1994 р. Пакт складається з політичної декларації і переліку двосторонніх угод та домовленостей, доповнених невичерпним переліком супутніх заходів, підтриманих Європейським Союзом. У декларації, зокрема, заявлено, що "стабільна Європа - та, в якій поважаються права людини, утому числі осіб, що належать до національних меншин..." З 1991 р. НБСЄ/ОБСЄ і РЄ співпрацюють у питаннях встановлення стандартів у сфері прав людини.
Значною віхою у справі розвитку концепції прав людини стала Всесвітня конференція з прав людини, яка 25 червня 1993 р. прийняла Віденську декларацію і Програму дій, що підтвердили необхідність забезпечення універсальності, об'єктивності та невибірковості при розгляді питань прав людини. Конференція була проведена під егідою ООН за участю Ради Європи та інших міжнародних організаці.