75.Структура і функції єс

Традиційно організаційну структуру ЄС описують як су­купність трьох «опор», що охоплюють інтеграційні проце­си, відповідно, в соціально-економічній, зовнішньополі­тичній і військовій, правоохоронній сферах.

Центральною є перша опора — Європейські співтовари­ства разом узяті, тобто Європейське співтовариство та Євра-том.. Друга опора охоплює спільну закордонну та безпекову політику, метою якої є утвердження ідентичності Союзу на міжнародній арені та створення спільної системи військової оборони (ст. 2 Договору про ЄС). Третя опора — поліцейське та судове співробітництво з кри­мінально-правових питань, що має забезпечити громадянам Союзу «високий рівень безпеки в межах простору свободи, безпеки та правосуддя» (ст. 29 Договору про ЄС).

Утім ЄС сконструйовано як єдину організацію, що забез­печується єдиним складом держав-членів та єдиною інституційною структурою, які одночасно обслуговують Співто­вариства та Союз. Договір про ЄС встановлює, що «Союз обслуговується єдиною інституційною структурою, яка за­безпечує узгодженість і наступництво діяльності, що здійснюється з метою досягнення цілей Союзу» (ч. 1 ст. 3).

Основні інститути влади

Європейська КомісіяЄвропейська Комісія — виконавчий орган Європейського Союзу, що складається з 28 членів (рахуючи президента), які призначаються на п'ять років національними урядами, але повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків. Склад Комісії затверджується Європейським Парламентом. Кожен член Комісії відповідає за певну сферу політики ЄС і очолює відповідний Генеральний Директорат.

Європейський ПарламентЄвропейський Парламент — зібрання з 751 депутата, що безпосередньо обираються громадянами країн-членів ЄС строком на п'ять років. Депутати Європарламенту вивчають законопроекти і затверджують бюджет.

Рада Європейського Союзу (Рада міністрів)Рада міністрів — в ЄС — основний орган ухвалення рішень, який збирається на рівні міністрів національних урядів, і його склад міняється залежно від обговорюваних питань: Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів економіки і так далі В рамках Ради представники урядів держав-членів обговорюють законодавчі акти ЄС і приймають або відкидають їх шляхом голосування.

Європейський Суд .Європейський суд — судовий орган ЄС вищої інстанції, регулюючий розбіжності:

• між державами-членами ЄС;

• між державами-членами ЄС і самим Європейським Союзом;

• між інститутами ЄС;

• між ЄС і фізичними або юридичними особами

Рахункова палатаРахункова палата (Суд аудиторів) — орган Європейського Союзу, створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів.

Європейський ОмбудсменЗаймається скаргами європейських приватних і юридичних осіб на інститути і установи ЄС.

Фінансові структури

Європейський центральний банк (ECB)

• визначає валютну політику країн ЄС;

• встановлює ключові процентні ставки;

• управляє офіційними резервами Європейської системи Центральних Банків (ESCB), головним завданням якої є підтримка стабільності цін;

• має право санкціонувати емісію банкнот в межах валютного союзу.

Європейський інвестиційний банк (EIB)Європейський інвестиційний банк — орган ЄС, заснований в 1959 р. Європейським Союзом для сприяння розвитку, інтеграції і співпраці шляхом надання інвестиційних позик.

Консультативні органи

Економічний і соціальний комітетЕкономічний і соціальний комітет — консультативний орган ЄС, що спостерігає за функціонуванням єдиного внутрішнього ринку.

Комітет регіонівКомітет регіонів — консультативний орган Ради ЄС і Комісії, розробляючий висновки з усіх питань, що зачіпає інтереси регіонів.

До компетенції Європейського Союзу належать такі функції:

• скасування митних податків і кількісних обмежень на імпорт та експорт товарів між державами-учасницями;

• спільна торговельна політика;

• спільна аграрна політика;

• спільна транспортна політика;

• зближення національних законодавств держав-учасниць з ме-тою нормального функціонування спільного ринку;

• політика в соціальній сфері;

• політика захисту довкілля;

• підвищення конкурентоспроможності промисловості Євро-пейського Союзу;

• сприяння дослідженням і технологічному розвитку;

• сприяння досягненню високого рівня охорони здоров’я;

• сприяння розвиткові освіти, професійного навчання й куль-тури;

• політика співробітництва у сприянні всебічного розвитку держав-членів;

• заходи в галузі енергетики;

• асоціація з іноземними країнами для розширення торгівлі й спільного сприяння економічного й соціального розвитку.