60. Консульські функції та засоби іх здійснення

Консульства виконують три основні функції.

По-перше, це захист інтересів своєї держави та її громадян, а також юридичних осіб.

По-друге, сприяння розвитку дружніх відносин, насамперед економічних, культурних та наукових.

По-третє, інформація в галузі консульської діяльності, яка включає надання відповідних відомостей зацікавленим громадянам і юридичним особам.

Зміст перших двох основних функцій розкривається в більш конкретних функціях

• Захист за кордоном прав та інтересів України, юридичних осіб і громадян;

• Сприяння розвитку дружніх відносин України з іншими державами;

• Розширенню економічних, торгівельний, науково-технічних, гуманітарних та інших зв'язків;

• Сприяння вихідцям із України та їх спадкоємцям.

Консули:

- Видають паспорти і проїзні документи своїм громадянам, а також візи бажаючим відвідати представляється консулом держава;

- Надають допомогу своїм громадянам;

- Здійснюють акти безперечною юрисдикції, зокрема нотаріальні дії та реєстрацію актів громадянського стану;

- Охороняють інтереси громадян у разі смерті;

- Охороняють інтереси неповнолітніх та інших не володіють повною дієздатністю громадян своєї держави;

- Представляють або забезпечують представництво громадян своєї держави у судових та інших установах держави перебування з метою одержання розпорядження про попередні заходи, огороджувальних права та інтереси цих громадян, якщо останні не можуть зробити цього самі.

Засоби здійснення консульських функцій.

Характеризуючи перелік засобів, необхідних для здійс­нення консульських функцій, слід зазначити, що вони, по суті, мають універсальний характер, тобто аналогічні тим, що забезпечують діяльність дипломатичних представництв. Так, зрозуміло, що для нормального функціонування консульств їм, насамперед, необхідні відповідні приміщення.

Одним із найважливіших засобів здійснення консульських функцій є також безперешкодні зносини консульських закор­донних установ з центральними органами зовнішніх зносин своєї держави, а також із дипломатичними та іншими кон­сульськими представництвами в країні перебування. Ця норма закріплена у ст. 35 Консульської конвенції.

Незаперечною умовою високоефективної діяльності кон­сульської установи є свобода пересування консульських поса­дових осіб. Це правило закріплене у ст. 34 Віденської кон­венції про консульські зносини і міститься практично в усіх двосторонніх консульських конвенціях, оскільки воно є основоположним принципом всієї філософії дипломатичної та консульської діяльності. Так, у Консульській конвенції' між Україною та Китайською Народною Республікою від 31 жовт­ня 1992 р. у ст. ЗО зазначається: «Оскільки це не суперечить законам і правилам про зони, в'їзд до яких заборонений або регулюється з міркувань державної безпеки, держава перебу­вання повинна забезпечити усім працівникам консульської установи свободу пересувань та подорожей на її території».

Ми згадали лише про деякі, передбачені сучасним міжнародним правом засоби забезпечення консульської функціональної діяльності. Загальний принцип, що визначає сутність Віденської конвенції про консульські зносини, а також двосторонніх консульських угод зводиться до того, що країна перебування повинна сприяти нормальній і безпе­решкодній діяльності консульської установи. З цією метою країна перебування «...інформує консульську установу про зміни в її законодавстві, що можуть мати відношення до прав та інтересів громадян акредитуючої держави», «...надає консульській установі всі можливості для виконання її функцій», «...ставитиметься до працівників консульської установи з належною повагою і вживатиме необхідних заходів для забезпечення виконання їхніх функцій відповідно до цього Договору» (процитовано ст. 25 та 26 Консульського договору між Україною та Республікою Казахстан від 20 січня 1994 р.).