33. Поняття, юридична природа та значення міжнародно-правового визнання. Теорії визнання. Форми і засоби міжнародно-правового визнання.

Інститут визнання – це сукупність міжнародно-правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з виходом на міжнародну арену нових суб’єктів міжнародного права.

В міжнародному праві постійно з’являються нові, припиняють або продовжують своє існування в зміненому вигляді вже існуючі суб'єкти міжнародного права, або з'являються утворення, які претендують на статус суб’єктів в майбутньому.

Міжнародне визнання має політичний і правовий характер. Політичний аспект визнання – це заява вищих органів держав про бажання встановити з державою, яка визнається, дипломатичних взаємин. Визнання, утримання або відмова у визнанні мають взаємні правові наслідки.

Універсального міжнародного документа, який би регулював процес визнання нових утворень не існує. Інститут визнання базується на звичаєвих нормах:

1) не може бути обов’язку визнання;

2) існує загальне право на визнання;

3) загальновизнаним є право на вмотивовану відмову у визнанні.

За формою визнання може бути:

1) de jure - офіційне, остаточне і повне визнання. Випливає з певної заяви, яка формується в

офіційних актах, або з факту, який наочно означає намір визнати (встановлення офіційних міжнародних відносин). Зумовлює стабілізацію політичних і економічних стосунків, обмін дипломатичними представництвами вищого класу, визнання компетенції адмінистративної та судової влади визнаної держави, визнання її імунітету від юрисдикції держави, яка визнає).

2) de facto – визнання офіційне, але недостатнє, тимчасове й іноді зумовлене. Правові наслідки –не зобов'язує встановити дипломатичні стосунки, проте може спричинити встановлення консульських відносин.

3) ad hoc. - неофіційне одноразове визнання для здійснення конкретних дій: налагодження

контактів між дипломатами чи політиками, проведення мирних переговорів, підготовки мирних угод.

За способом здійснення визнання:

1) наочно засвідчене – це офіційна заява або нота про визнання нового утворення de jure, або

повідомлення про бажання налагодити дипломатичні стосунки з новою державою.;

2) визнання що припускається (мовчазне визнання) - формальне налагодження дипломатичних стосунків (офіційні поздоровлення, декларація про нейтралітет при визнанні стану війни між державами; надання екзекватури консульському представникові тощо).

Типи визнання:

- визнання у традиційному розумінні;

- попереднє визнання - здійснене до виконання визначених міжнародних-правових вимог;

- зумовлене визнання - надання визнання залежить від виконання певних умов;

- колективне визнання;

- невизнання.

Визнання здійснюється компетентним органом держави. Надане визнання вже не відкликається, а у випадку докорінної зміни обставин його вилучення є автоматичним.

Припускається заява, або інші дії існуючого суб'єкта міжнародного права, які констатують факт політичного та правового існування нового утворення:

- держави,

- уряду, що здобув владу неконституційним шляхом,

- національно-визвольного руху,

- міжнародної організації.

У науці міжнародного права є дві теорії визнання - конститутивна і декларативна. Перша теорія в деяких джерелах іменується як доктрина Тобара - Вільсона. Відповідно до цієї теорії, якщо є акт визнання, то є і новий суб'єкт міжнародного права, немає акту визнання - немає і нового суб'єкта міжнародного права.

Реакцією у відповідь на цю концепцію стала декларативна теорія визнання. Вона проголошує, що міжнародне визнання не створює нового суб'єкта міжнародного права: акт визнання є декларацією, що констатує факт появи нового суб'єкта міжнародного права, з яким вже існуючі держави бажають встановити дипломатичні та інші відносини.

Засобами визнання є: формальне налагодження дипломатичних стосунків, офіційні привітання новій державі з приводу здобуття нею незалежності і державного суверенітету, декларація про нейтралітет в разі визнання стану війни між державами, укладення довгострокової міжнародної угоди тощо.