2. Глобальні проблеми сучасності та мп.

Вчені-глобалісти виділяють три основні блоки глобальних проблем:

1) проблеми, пов'язані зі сферою міжнародних відносин, відображають протиріччя і об'єктивно необхідні перетворення;

2) глобальні проблеми, сферу виникнення та прояву яких складають взаємовідносини особи та суспільства;

3) глобальні проблеми взаємодії людини та природи. Це проблеми незбалансованості потреб життєдіяльності людей і можливостей довкілля.

Події, які відбувалися у другій половині XX ст., особливо після Другої світової війни, значно змінили політичну ситуацію в світі. Ці події ще не повною мірою проаналізовані, але найбільш важливі з них – очевидні.

По-перше, розпад СРСР і крах соціалізму в інших країнах призвів до руйнування біполярного світу, конфронтаційної рівноваги, яка засновувалась на військово-політичному паритеті двох систем. На зміну біполярній системі міжнародних відносин формується багатополюсний світовий порядок.

По-друге, у світового населення з'явився так званий «золотий мільярд», тобто певні регіони світу, де зменшилися соціальні конфлікти і соціальна напруга. Європа, яка була осередком двох світових війн, перша стала на шлях економічної і політичної інтеграції між країнами.

По-третє, на місці колишнього соціалістичного співтовариства виникло 27 суверенних держав із підвищеною соціальною напругою і підвищеним ризиком для світового суспільства. Найбільш «гарячі точки» на планеті виникають саме в країнах і регіонах, які до недавнього часу входили до соціалістичного табору.

По-четверте, зростання населення у малорозвинутих в економічному аспекті країнах, демографічний вибух спричинив зростання злиденності, бідності, загострення конфліктів між збільшенням населення і можливістю задоволення його потреб. На цій підставі загострилися міжетнічні, міжнаціональні, релігійні конфлікти у деяких регіонах світу.

По-п'яте, загострилися відносини між високорозвиненими державами і відсталими в своєму розвитку країнами «третього світу»; між порівняно забезпеченим «золотим мільярдом» і незабезпеченістю переважної більшості населення в країнах, які розвиваються. Поглиблюється розрив між Північчю та Півднем, коли багаті багатіють, а бідні бідніють.

По-шосте, на міжнародній арені значно змінилася роль США, які стали абсолютним лідером сучасного світу. США володіють міцним військово-промисловим, економічним і фінансовим потенціалом, що дозволяє тиснути на будь-яку державу. Перебуваючи у становищі єдиної наддержави, США орієнтуються на збереження і посилення військового фактора як інструмента забезпечення свого лідерства. Саме у дев'яностих роках ХХ століття США досягли серйозних успіхів у і розвитку своєї економіки. Так, тільки приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) складає долю, яка приблизно сягає ВВП всієї об'єднаної Німеччини і об'єму економічної потужності, який сягає ВВП Японії.

Для вирішення ГПС необхідна реалізація декількох фундаментальних умов.

По-перше, це масове усвідомлення і чітке розуміння всієї серйозності даних проблем для майбутнього усього людства, і на цій основі – розроблення стратегії дій для подолання їхнього подальшого катастрофічного розвитку.

По-друге, відмова від застосування сили і гарантування безпеки держав винятково політичними засобами, виходячи з принципу рівної, спільної і неподільної безпеки для всіх, на основі створення системі міжнародної безпеки.

По-третє, неухильне поглиблення співпраці країн і регіонів світу у вирішенні задач збереження нашої цивілізації. Така співпраця повинна бути взаємовигідною, спільного і відбуватися на різних рівнях (двостороння, багатостороння, регіональна, всесвітня). Вона передбачає відмову від ідеологізації міжнародних відносин і готовність до діалогу та компромісів.

За цих умов важливого значення набуває вдосконалення механізмів введення в практику принципів, які сприяють формуванню міжнародної співпраці і взаємодії в інтересах зміцнення миру, безпеки, поглиблення і розширення всебічних зв'язків між суб'єктами світової політики.

Україна, як одна з держав-засновників Організації Об'єднаних Націй, відповідно до цілей і принципів Статуту ООН спрямовує свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, на активізацію міжнародної співпраці у вирішенні екологічних, енергетичних, продовольчих та інших глобальних проблем. Зовнішня політика України базується на принципах міжнародного права.