56. Тлумачення міжнародних договорів

Для ефективного застосування норм міжнародного договору необхідно правильно розуміти його зміст.

Тлумачення — це встановлення дійсного змісту міжна­родного договору. Тобто того змісту, який точно відображає волю сторін договору, що існувала під час його укладання. Тлумачення здійснюється для правильного застосування положень міжнародного договору і має відбуватися згідно з основними принципами сучасного міжнародного права.

Віденської конвенції 1969 р. містить основні прин­ципи та правила тлумачення текстів міжнародних договорів:

1. міжнародний договір повинен тлумачитись сумлін­но. Цей принцип передбачає чесність і добру волю сторін, спрямовану на встановлення дійсного змісту догово­ру.

2. Термінам договору сторони повинні надавати загальне значення відповідно до об’єкта та цілей договору. Визначено: якщо сторона наполягає на тому, що термін договору має спеціальне значення, вона повинна це аргументовано довести.

3. При тлумаченні договору сторони мають можливість викори­стовувати додаткові засоби - підготовчі матеріали. Також посилатися на обставини укладання договору.

Тлумачення здійснює той орган, який застосовує договір. Якщо тлумачення здійснює орган однієї з держав — сторін договору, це тлумачення має юридичну силу лише для цієї держави.

Розрізняють парламентське, урядове та судове тлумачення такого виду. Якщо тлумачення здійснюється за згодою сторін договору, таке тлумачення зветься автентичним. Цей вид тлумачен­ня має найбільший ефект і найвищу юридичну силу. Воно може містити зміни до договору та здійснюватись у будь-якій формі: спеціального договору, домовленості, протоколу.

Тлумачення, що здійснюється окремими особами, які офі­ційно не представляють відповідну державу, є неофіційним. До цього ж виду відноситься і доктринальне тлумачення, що надається з боку науковців - юристів-міжнародників

Але найпоширенішими способами тлумачення міжнародних договорів є граматичний, логічний, спеціально юридичний, історичний, систематичний. По змісту дані способи тлумачення мало чим відрізняються від аналогічних прийомів, використовуваних при тлумаченні внутрішньодержавних нормативних актів і описаних у загальній теорії права

Автентичне тлумачення — найбільш високий рівень офіційного тлумачення, оскільки здійснюється всіма його учасниками, тому воно має силу положень самого міжнародного договору.

Тлумачення міжнародних договорів міжнародними організаціями й особливо ООН — досить авторитетний різновид офіційного тлумачення, хоча не володіє юридичною обов'язковістю.

57. Початок і закінчення дипломатичної місії

Призначення і вступ на посаду глави дипломатичного представництва - акредитування - складається з декількох етапів:

- підбір кандидатури посла чи посланника;

- держава, що акредитує, направляє державі перебування запит про згоду на призначення особи на посаду (запит - біографічні дані, посадове та сімейне становище);

- агреман — це позитивна відповідь держави перебування на призначення конкретної особи як посла, посланника чи повіреного у справах. Особа вважається persona grata -бажаною особою в даній державі, у разі відмови в агремані - persona non grata (не мотивується);

- видання акта внутрішнього права, що оформлює призначення;

- одночасне в обох столицях офіційне повідомлення у ЗМІ про призначення, що відбулося;

- видача вірчих грамот;

- попередня аудієнція у міністра закордонних справ держави перебування та передача копії вірчих грамот;

- початок виконання повноважень - з моменту вручення вірчих грамот або з моменту повідомлення про своє прибуття.

Вірча грамота - документ, який дається послу (посланнику) для акредитації в іноземній державі, підписується главою держави, що акредитує, і скріплюється печаткою міністерства закордонних справ. ЇЙ вручають в урочистій обстановці.

Випадки закінчення місії дипломатичного представника:

♦ оголошення державою перебування дипломатичного представника persona non grata (небажаною особою)

♦ розірвання дипломатичних відносин або виникнення стану війни між державами, що акредитує дипломатичного представника, і державою його перебування

♦ відкликання дипломатичного представника акредитуючою державою (відзивна грамота)

♦ припинення існування як суб'єкта міжнародного права держави, яка акредитувала представника, або держави перебування

♦ докорінна зміна державного устрою в держав, що акредитувала дипломатичного представника.

Також глава дипломатичного представництва припиняє місію у разі відкликання в установленому порядку, відставки, смерті. Припинення місії глави дипломатичного представництва не означає розриву дипломатичних відносини між відповідними державами.