46. Правовий режим міжнародних рік.

Міжнародні ріки в міжнародному праві - це ріки, що протікають по територіях чи розділяють територію двох або більше держав і використовуються для різних потреб за згодою між цими державами. Їх поділяють на такі види: багатонаціональні, міжнародні, прикордонні.

Багатонаціональними прийнято вважати ріки, що не мають безпосереднього з'єднання з морем, несудноплавні або судноплавні лише для каботажного (судноплавство поблизу берегів, уздовж узбережжя) плавання між пунктами прибережних держав, і в їх використанні заінтересовані виключно прибережні держави.

Міжнародними називаються ріки, що мають судноплавне з'єднання з морем. Через географічні особливості їх використовують для міжнародного судноплавства як прибережні, так і інші держави відповідно до встановленого міжнародно-правового режиму. Хоча міжнародні ріки або їхні частини входять до складу території відповідної держави і знаходяться під її суверенітетом, їх правовий режим регулюється як національним законодавством, так і міжнародними договорами прибережних держав.

До прикордонних належать ріки, що є природним кордоном між двома або кількома державами.

Угодами встановлена свобода судноплавства міжнародними ріками іноземних невоєнних суден будь-яких держав. Іноземні судна зобов'язані дотримуватись встановлених прибережними державами і міжнародними угодами правил плавання. Плавання міжнародними ріками іноземних військових кораблів неприбережних держав у більшості випадків заборонено.

Угоди, які регламентують порядок використання міжнародних рік, стосуються конкретних об'єктів і не мають універсального значення. В 1966 р. були прийняті Гельсінські правила використання вод міжнародних рік - акт загального характеру, але рекомендаційний. Правда, деякі його положення розглядаються як відображення міжнародного порядку, що склався в результаті тривалої практики з використання міжнародних рік.

1992 р. під егідою Європейської економічної комісії була укладена Конвенція з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер. Комісія міжнародного права ООН провела значну роботу з узагальнення великої договірної й арбітражної практики і приступила до завершення підготовки проекту статей, що стосуються несудноплавних видів використання міжнародних водотоків.

Паризький мирний договір 1856 р. проголосив свободу судноплавства по Дунаю, визначивши, що вона не повинна піддаватися іншим обмеженням, крім установлених поліцейськими і карантинними правилами; не можуть стягуватися інші збори, крім точно передбачених у додатках до договору. З метою регулювання судноплавства по Дунаю нижче Ізачи було засновано спеціальний орган - Європейську дунайську комісію, що складалася з представників Австрії, Великої Британії, Пруссії, Росії, Сардинії, Туреччини і Франції

У 1948 р. у Белграді Болгарія, Румунія, СРСР, Угорщина, УРСР, Чехословаччина і Югославія підписали Конвенцію про режим судноплавства по Дунаю. В 1960 р. до неї приєдналася Австрія. Нині учасницями Конвенції є всі придунайські держави. Навігація по Дунаю має бути вільною та відкритою «відповідно до інтересів і суверенних прав придунайських країн, а також з метою зміцнення економічних і культурних зв´язків придунайських країн між собою і з іншими країнами» (Преамбула). Відповідно до положень Конвенції 1948 р. Дунай відкритий для вільного торгового судноплавства всіх країн світу на підставі рівності щодо всіх зборів і умов торгового судноплавства. Військові судна придунайських держав за межами своїх країн можуть знаходитися «за домовленістю між заінтересованими придунайськими державами. Плавання по Дунаю військових кораблів усіх не придунайських країн забороняється. На основі положень Конвенції 1948 р. була заснована спеціальна річкова адміністрація, що регулює судноплавство і проведення гідротехнічних робіт у низов'ях Дунаю. Створені й діють інші спеціальні органи.