71.Статут міжнародного суду оон

Статут Міжнародного суду ООН - невід'ємна частина Статуту ООН означає організаційні засади, порядок діяльності, компетенцію і процедуру Міжнародного суду ООН. Є правовою основою діяльності Суду. Статут ділиться на 5 розділів і містить в цілому 70 статей.

Глава I: Організація Суду

Статті 2-33 Статуту регламентують організацію Суду.

Суд складається з 15 членів, при цьому «в його складі не може бути двох громадян однієї і тієї ж держави». Висування кандидатів проводиться не державами, а національними групами Постійної палати третейського суду. Вибори членів Суду незалежно один від одного виробляють Генеральна Асамблея і Рада Безпеки Суду.

Судді обираються на 9 років і можуть бути переобрані (ст. 13). При виконанні своїх судових обов'язків судді користуються дипломатичними привілеями та імунітетами. Суд обирає свого Голову та Віце-голову на три роки; згодом вони можуть бути переобрані (ст. 21).

Стаття 32 регулює питання, пов'язані з грошовим утриманням членів Суду і його Голови, Віце-голови і Секретаря, а стаття 33 визначає, що витрати Суду несуть Об'єднані Нації.

Глава II: Компетенція Суду

Статті 34-38 Статуту регламентують компетенцію Суду.

Стаття 34 встановлює загальне положення, згідно з яким тільки держави можуть бути сторонами справи, що розглядається судом. Звідси, зокрема, випливає, що ООН не має права виступати зі скаргами перед своїм головним судовим органом.

Стаття 36 регулює питання юрисдикції Суду по конкретних спорам. У п. 1 та п. 2 даної статті вказані три способи, за допомогою яких в Суді може бути порушено справу. До таких належать:

• Порушення справи за згодою сторін.

• Порушення справи на підставі раніше укладеного договору, що передбачає передачу суперечок певної категорії на розгляд Суду шляхом односторонньої заяви однієї зі сторін.

• Порушення справи на підставі заяви держави-учасниці Статуту Суду про визнання юрисдикції Суду обов'язковою відносно будь-якого іншого держави, яка взяла на себе таке ж зобов'язання.

Стаття 38, яку вважають однією з найважливіших в Статуті ^, у п. 1 вказує джерела права, що застосовуються судом.

Глава III: Судочинство

Статті голови визначають процедури та порядок судочинства. Слухання в Суді виробляються публічно, якщо «не послідувало іншого рішення Суду або якщо сторони не вимагають, щоб публіка не була допущена» (ст. 46), а наради Суду від публіки закриті і зберігаються в таємниці (ст. 54, п. 3) . При цьому «всі питання вирішуються більшістю голосів присутніх суддів» (ст. 55, п. 1), причому в разі рівності кількості голосів «голос Голови або його заміщує Судді дає перевагу» (ст. 55, п. 1).

Стаття 60 встановлює, що рішення Суду остаточне й оскарженню не підлягає. Стаття 41 своїм змістом виділяється серед інших статей глави III, торкаючись питання більш важливого, ніж питання процедури. Дана стаття надає Суду право вказати «тимчасові заходи, які повинні бути прийняті для забезпечення прав кожної зі сторін» з негайним доведенням повідомлення про пропоновані заходи до відома сторін та Ради Безпеки.