81.Види актів міжнародних конференцій та їх правове значення.

Міжнародна конференція - це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що становлять взаємний інтерес. Відмінності в найменуванні конференції (конгрес, нарада, зустріч і т. Д.) Не мають особливого юридичного значення. Скликанню конференції передують переговори, під час яких узгоджуються час і місце проведення конференції, коло учасників, попередній порядок денний. У конференції можуть брати участь спостерігачі (без права вирішального голосу).

Рішення конференції можуть прийматися шляхом голосування і консенсусу. Кожна делегація має на конференції один голос.

Конференції вважаються закінченими, коли досягається мета їх роботи у вигляді взяття тих чи інших угод або після того, як учасники переговорів приходять до висновку про неможливість угоди через непримиренність точок зору представлених держав. Закінчення конференції зазвичай оформляється заключним актом або протоколом, підписаним усіма учасниками.

На міжурядових конференціях приймаються акти двох видів: що містять матеріали поточної роботи і підводять підсумки їх роботи. До першої групи належать протоколи засідань, до другої - документи міжнародно-правового характеру (договори, конвенції та т. Д.). Необхідно розрізняти також акти процедурного характеру і акти, що приймаються по суті розглянутих в ході роботи конференції питань. Результати роботи успішно завершилася міжурядової конференції виражаються в актах з різним правовим значенням, що мають найрізноманітніші назви. Загальновизнаною класифікації таких найменувань не існує.Вибір найменування часто пов'язаний з політичними або випадковими міркуваннями і, як правило, не має юридичного значення.

Міжнародне право не містить норм, розпорядчих-яку обов'язкову форму (або її важливий елемент - найменування) актів міжурядових конференцій. Деякі найменування в результаті тривалої практики їх вживання стали відносно постійними для певних видів актів, прийнятих на міжурядових конференціях. Так, прикінцевими актами частіше називаються документи, що містять основні, що характеризують конференцію факти. Акти конференції, які, як правило, націлені на створення норм міжнародного права, все частіше іменуються конвенціями, а ті, які містять рекомендації державам чи міжурядовим організаціям, - резолюціями.

Дипломатичні конференції скликаються для укладання багатосторонніх конвенцій з раз-особистим спеціальних питань міжнародного співробітництва у правовій, соціальній, економічній, гуманітарній та інших сферах.

Сучасні міжурядові конференції нерідко приймають різноманітні резолюції по предмета своєї діяльності. Найбільш яскравими прикладами можуть служити резолюції, прийняті конференціями, скликалися під егідою ООН. Зокрема, відбулася в 1975 році у Відні Конференція ООН з питань про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями прийняла цілий ряд резолюцій. Найбільш важливими серед них є резолюція щодо статусу національно-визвольних рухів, визнаних ОАЕ та/або ЛАГ, і резолюція, зачіпає питання застосування прийнятої на конференції конвенції про майбутню діяльності міжнародних організацій. Резолюції, прийняті міжурядовими конференціями, незалежно від адресата мають характер рекомендацій. Держави - учасниці тієї чи іншої конференції визначають своє ставлення до її резолюцій в строго індивідуальному порядку. Передбачені в цих резолюціях заходу також є рекомендаційними і юридичних зобов'язань для їх адресатів не створюють.

У резолюціях часто виражається вдячність уряду, його чолі і народу країни проведення конференції, виконавчому секретарю конференції та іншим членам секретаріату, Генеральному секретарю ООН (в тих випадках, коли конференція проводиться в рамках або під егідою ООН), КМП ООН і експерту-консультанту (тобто спеціальному доповідачеві на кодифікаційних конференціях).

Більшість міжурядових конференцій завершується прийняттям заключного акту. Заключні акти являють собою переліки основних подій у діяльності міжурядової конференції.

Поряд з цим існують заключні акти, значення яких неможливо звести до простого переліку, протоколу або до звіту, тим більше що на міжурядових конференціях зазвичай ведуться формальні протоколи засідань і в заключному акті, виконуючому ті ж функції, не було б необхідності.

Такі заключні акти містять не тільки перелік найменувань прийнятих конференцією документів, але і/або тексти цих документів. Тому правове значення заключних актів слід встановлювати, виходячи зі змісту того реального угоди, яка лежить в їх основі. Саме це угода держав - учасників конференції відображає результат узгодження їхніх позиції щодо надання визначеної юридичної сили положень заключного акту.