- •Організація ресторанного господарства за кордоном
- •Розділ 1. Історичний розвиток закладів ресторанного господарства
- •Історичний розвиток ресторану
- •1.2. Стародавній світ
- •1.2.1. Греція і Рим
- •Середні віки
- •1.4. Вісімнадцяте століття
- •1.4.1. Новий Світ
- •1.4.2. Французька революція
- •1.5. Дев'ятнадцяте століття
- •1.6. Двадцяте століття
- •Розділ 2. Особливості ресторанного господарства народів світу
- •2.1. Країни Європи
- •2.1.1. Австрія
- •2.1.2. Великобританія (Англія)
- •2.1.3. Шотландія
- •2.1.4. Бельгія
- •2.1.5. Болгарія
- •2.1.6. Угорщина
- •2.1.7. Німеччина
- •2.1.8. Греція
- •2.1.10. Ірландія
- •2.1.11. Іспанія
- •2.1.13. Люксембург
- •2.1.14. Нідерланди
- •2.1.15. Норвегія
- •2.1.16. Польща
- •2.1.17. Португалія
- •2.1.18. Румунія
- •2.1.19. Фінляндія
- •2.1.20. Франція
- •Паризькі кафе
- •2.1.21. Чехія та Словаччина
- •2.1.22. Швейцарія
- •2.1.23. Швеція
- •Югославія, Словенія, Боснія, Македонія, Герцеговина, Чорногорія.
- •2.2.1. Афганістан
- •2.2.2. Країни Індокитаю (в'єтнам, Камбоджа, Лаос, Мьянма)
- •2.2.3. Таїланд
- •2.2.4. Малайзія
- •2.2.6. В'єтнам
- •2.2.7. Монголія
- •2.2.8. Непал, Бангладеш
- •2.2.9. Пакистан
- •2.2.10. Саудівська Аравія, Ємен
- •2.2.11. Сирія, Ліван, Йорданія
- •2.2.12. Туреччина
- •2. 3. Розвиток ресторанного господарства в Японії та Китаї
- •2.3.1. Японія
- •2.3.2. Китай
- •2.4. Країни Південної та Центральноі Америки
- •2.4.1. Аргентина
- •2.4.3. Бразилія
- •2.4.4. Венесуела
- •2.4.6. Гватемала
- •2.4.7. Гондурас, Нікарагуа, Коста-Рика, Панама
- •2.4.8. Домініканська Республіка
- •2.4.9. Колумбія
- •2.4.10. Куба
- •2.4.11. Мексика
- •2.4.12. Парагвай
- •2.4.13. Перу
- •2.4.14. Сальвадор
- •2.4.15. Уругвай
- •2.4.17. Еквадор
- •2.5. Країни Північної Америки
- •2.5.1. Канада
- •2.5.2. Сполучені Штати Америки
- •2.6. Країни Африки
- •2.6.1. Великий Магриб
- •2.6.2. Алжир
- •2.6.3 . Ангола, Танзанія, Конго, Замбія, Уганда, Заїр, Камерун, Сомалі
- •2.6.4. Гвінея, Сенегал, Гана
- •2.6.5. Єгипет
- •2.6.6. Мадагаскар
- •2.6.7. Марокко
- •2.6.8. Намібія, Ботсвана, Мозамбік
- •2.6.9. Мавританія, Нігерія, Судан, Малі, Чад
- •2.7. Країни Австралії і Океанії
- •2.7.1. Австралія
- •2.7.2. Нова Зеландія
- •Розділ 3. Сервіс у закладах ресторанного господарства за кордоном
- •3.1. Характер професії
- •3.2. Системи сервісу
- •3.2.1. Система: один — або — постійний офіціант
- •3.2.2. Система: два офіціанти
- •3.2.3. Система: старший офіціант — або матеріально відповідальний кельнер
- •3.2.4. Французька система сервісу. (“Шеф-де-ранг систем”)
- •3.2.5. Американська система сервісу
- •3.3. Види сервісу
- •3.3.1. Сервіровка столів
- •3.3.2. Сервіс по-англійськи
- •3.3.3. Сервіс по-французьки
- •3.3.4. Система самообслуговування
- •3.4. Режим та види харчування
- •3.4.1. Сніданок
- •3.4.3. Вечеря (Diner)
- •Розділ 4. Дипломатичні прийоми
- •4.1. Види дипломатичних прийомів
- •4.1.1. Офіційні та неофіційні прийоми
- •4.1.2. Прийоми без розміщення за столом
- •4.1.3. Прийоми з розсаджуванням за столом
- •4.2. Підготовка та проведення дипломатичних прийомів
- •4.2.1. Організація прийомів
- •Протокольна діяльність дипломатичного представництва
- •4.4. Етикет країн Європи
- •4.4.1. Особливості англійського етикету
- •4.4.2. Особливості французького етикету
- •4.4.3. Особливості німецького етикету
- •4.4.4. Особливості італійського етикету
- •4.4.5. Особливості етикету європейських країн
- •4.5. Особливості етикету деяких країн Північної та Південної Америки
- •4.5.1. Особливості американського етикету
- •4.5.2. Етикет країн Латинської Америки
- •4.6. Особливості етикету окремих країн Азії, Близького Сходу та Австралії
- •4.6.1. Японський етикет
- •4.6.2. Національні особливості китайського етикету
- •4.6.3. Особливості етикету Індії
- •4.6.4. Етикет арабських країн
- •4.6.5. Особливості етикету Австралії
- •Глосарій
- •Тайське меню.
- •Фрукти які використовують під час їжі в Таїланді
- •Ресторанна ієрархія
- •Ресторанна ієрархія
- •Навчальне видання
- •Організація ресторанного господарства за кордоном
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10. Тел.: (062) 97-60-45; 97-60-50
2.4. Країни Південної та Центральноі Америки
2.4.1. Аргентина
Аргентина — країна скотарства, тому тут споживають багато м'яса, особливо яловичини. За технологією приготування страв аргентинська кухня дуже нагадує кавказьку. М'ясо та рибу для других страв не панірують у сухарях.
Європейські та місцеві екзотичні овочі та фрукти тут ростуть поруч. З овочів особливо цінується батат (аналог нашої картоплі, тільки солодкий на смак). Ніжні качанчики кукурудзи є національною стравою не тільки Аргентини, а і всієї Латинської Америки.
У країні виробляють багато сирів. Тут можна покуштувати не тільки європейські сорти сирів, але і типово аргентинські — тафі, тандія, кесілло. Десерти такі ж, що і в Європі. Дуже популярне желе з айви.
Національний напій — „мате”, який готують з листя дерева плекс. Його п'ють за столом з будь-якого приводу, він настільки характерний для Аргентини, як кава для Бразилії. Дуже популярний свіжий тростинний сік “паноша”.
Аргентина — країна виноградарства. Вживання їжі тут завжди супроводжується добрим вином. Виробляється багато пива, майже всіх європейських сортів. Технологію їх виготовлення привезли емігранти.
Туристи з Аргентини люблять легкий сніданок - найкращий європейський варіант. Перші страви споживають обмежено. Після обіду та вечері п'ють міцну каву.
2.4.2. Болівія
Кухня Болівії має багато схожих рис з кухнями Чилі та Перу. До суто національних страв належать густі супи, їх готують з кукурудзи та “купнуа” (злака, подібного до пшениці). „Плато пасемо” — найрозповсюдженіша страва. Вона складається з кукурудзи, бобів, смаженого сиру, картоплі, туїта (це особливий вид високогірної картоплі) та гострого соусу. До їди випивають склянку пива.
У Болівії багато річкової та озерної риби, з якої готують смачні страви. Оригінальні страви готують тут з м'яса кролика.
Національний напій — пиво. Є кілька сортів вина. Дуже розповсюджений напій типу бренді, який отримують шляхом перегонки вина.
З аперитивами вживають соковиті пироги з м'ясом. З гарячих напоїв болівійці п'ють каву з молоком.
2.4.3. Бразилія
У Бразилії, як і в Аргентині, скотарство є основною галуззю господарської діяльності. Тут розводять свиней, овець, кіз та птицю, що дає можливість готувати різноманітні страви із цих продуктів. Біля Атлантичного узбережжя та в ріках Бразилії водиться багато риби — усі види, що є в Європі, та багато характерних для цього регіону.
У Бразилії готують страви з м'яса мавп, крокодилів, і навіть водяних змій. На Амазонці вживають в їжу черепаший жир та яйця. Окрім того, бразильці споживають багато овочів, а також рис, кокосові горіхи. Як правило, страви дуже гострі, оскільки кухарі люблять додавати до тих багато спецій та приправ. У Бразилії вирощують багато цукрової тростини, цукор якої використовується для виготовлення солодких страв та кондитерських виробів.
Бразилія виробляє небагато вина, а здебільшого завозить його з Португалії, Франції, Іспанії та Італії. Бразильці люблять пиво, коричневе або світле (найбільш улюблене).
Тут люблять також витримані фруктові соки — забродженій домашнього або промислового приготування.
Похід в найпоширеніший в Бразилії тип ресторану — шурраскарію| — примусить забути про дієту. Основний принцип такого ресторану, у центрі якого палахкотить величезне вогнище|осередок|, — „а родизіо|”, тобто „в нарізку”, “по шматочку”. До тих пір, поки ви не повернете|обернути| покажчик, що стоїть на столі, червоною частиною|частка| вгору|угору|, офіціанти буквально злітатимуться на його „зелене світло” і по черзі пропонувати вам покуштувати шматки найрізноманітніших сортів|гатунок| м'яса, які вони віртуозно зрізають гострим ножем з рожна. На печеню — шурраско| — йдуть і різні частини|частка| коров'ячої туші (причому особливо цінуються крижі), і баранина, і свинина, а „на закуску” — курячі сердечка. М'ясо зазвичай|звичний| настільки свіже і соковите, нагуляне на тропічних травах, що вимочувати його заздалегідь в оцті не потрібно. Лише за півгодини до смаження шурраско| натирають сіллю|соль| і чорним перцем.
В іспаномовних країнах Латинської Америки — з|із| поправкою на лінгвістичні відмінності|відзнака| — таку печеню називають „чурраско|”. І готувати її можуть набагато інакше. Наприклад, у льянос (саванах) Колумбії над вугіллям ставлять трикутну залізну „піраміду” з|із| крюками|гак|, що стирчать|стриміти| назовні, на яких м'ясо утримується|стримуватися| під час смаження. Схожий принцип використовується і під час приготування традиційної аргентинської парильяди|. Шматки м'яса, а іноді|інколи| цілі баранячі і телячі туші „розпинають” на спеціальному пристосуванні — парильє| і встановлюють навколо|навкруг,довкола| багаття|вогнище|. До речі, за аргентинським звичаєм перед м'ясом прийнято подавати також смажені| на вугіллі нутрощі: печінку, нирки|брунька|, серце, кишки. Точно так на початку будь-якої трапези до столу обов'язково подають лимонад — частіше не з|із| магазина, а домашній|хатній|, із|із| соку маленьких зелених лаймів|, підсолоджений кустарного виробництва бурим цукром, що є також — незмінним завершенням трапези у переважній більшості латиноамериканських країн, за вийнятком|виняток| хіба що Аргентини і Уругваю, де цю роль виконує служить чашка міцної чорної кави. Але|та| кава, світовим лідером виробництва якого вже півтора століття|вік| є|з'являтися,являтися| Бразилія, а друге місце ще зовсім недавно|нещодавно| займала|позичати,посідати| інша країна регіону — Колумбія, не латиноамериканський за своїм походженням напій.
Вологий|вогкий| тропічний ліс Центральної Америки дав| світу|світ| інший, трохи|ледве| менш популярний гарячий напій — какао або шоколад (ацтеки називали його „чоколатль|”). Як і за часів ацтеків, какао готують з|із| насіння плодів, що ростуть|зростати| на деревах, дикі родичі яких до цих пір поширені в сельве|. Але спосіб приготування цього напою дещо змінився: ацтеки вважали|лічити| какао якоюсь|деякий| подобою поживного супу.
А в Аргентині, Уругваї, Парагваї і в південних районах Бразилії віддають перевагу своєму, особливому напою – маті, або йерба-мате|. Його готують з|із| листя і гілок дерева, яке часто називають парагвайським| чаєм, проте|однак| до справжнього|теперішній,даний| чайного куща мате ніякого|жоден| ботанічного відношення|ставлення| не має.
Звичай заварювати цей міцний напій європейські переселенці перейняли у індійців гуарани|. Та ж сама манера його пиття|питво| нагадує індіанські посиденьки біля вогню.
|
Мате заварюють у спеціальному посуді|посудина| округлої форми, зробленого з|із| будь-якого підручного матеріалу, — гарбуза або якихось інших крупних місцевих плодів, дерева, навіть м'якого каменя. Потім його п'ють, передаючи посуд|посудина| по колу|коло| і потягуючи через одну і ту ж металеву трубочку з|із| фільтром на кінці — бомбилью|. Іноді|інколи| вона буває виготовлена зі|із| срібла (вважається|лічиться|, що так гігієнічніше: до неї не пристають|докучати| бактерії) і навіть прикрашена самоцвітами. Венесуельська кухня дуже подібна до бразильської. З м'яса найбільшим попитом користується яловичина та свинина. Споживання перших страв обмежене, це загальна риса всіх латиноамериканських країн.
Рис. 2.4.1 - Срібний посуд для мате |