18. Дидактика. Дидактичні принципи. Дидактичні правила.

Дидактика – галузь педагогіки, в якій розглядається теорія освіти й навчання. Об’єктом дидактики вищої школи є навчальний процес у вищих навчальних закладах. Предметом дидактики вищої школи є визначення мети і завдання навчання, окреслення змісту освіти, розробка форм і методів навчання у ВНЗ.

Дидактичні принципи – це вихідні положення, які визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно до загальних цілей і закономірностей. Принципи виражають нормативні основи навчання, взятого в конкретно-історичному вигляді. Вони характеризують способи використання законів і закономірностей відповідно до визначення мети.

Правило – це опис педагогічної діяльності, що базується на конкретному принципі. Правило розкриває окремі сторони застосування того чи іншого принципу навчання. Це конкретна вказівка викладачеві на те, як потрібно діяти в типовій ситуації навчання. Правила витікають із принципів навчання і є засобом їх реалізації. У правилах (писаних і неписаних) закріплюється практичний досвід навчання.

Сучасні принципи виступають в органічній єдності, утворюючи певну структуру основних положень організації навчального процесу. Дидактичні принципи:

1. Принцип зв’язку теорії з практикою. Принцип вимагає розуміння значення теорії в житті, умілого застосування теоретичних знань для виконання практичних завдань. Необхідно підтверджувати теоретичні знання життєвими ситуаціями, не вимагати переказування теоретичного матеріалу, а формувати застосування теорії на практиці.

2. П-п міцності запам’ятовування. Потрібно використовувати довільне і мимовільне запам’ятовування, не допускати зазубрювання, впроваджувати логічні структури, привчати студентів контролювати процес і результат власної праці. Реалізація принципу вимагає первинного сприймання і осмислення, запам’ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, а також їх повторення і систематизації.

3. П-п науковості. Вимагає, щоб зміст освіти знайомив тих, хто навчається, з об’єктивними науковими фактами, поняттями, законами; наближався до розкриття сучасних досягнень. Реалізовуючи цей принцип, необхідно впроваджувати в навчання найновіші досягнення педагогіки, психології, та ін. наук.

4. П-п наочності. Вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття того, хто навчається. Наочні засоби поділяються на натуральні, зображальні, схематичні; аудіовізуальні і словесно-образні. Переоцінка ролі наочності в навчанні може заважати зосередженню уваги, тому її слід використовувати розумно.

5. П-п доступності. Передбачає відповідність змісту, обсягу матеріалу, що вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки тих, хто навчається. З цим принципом у дидактиці пов’язується поступове ускладнення змісту освіти й обсягу навчального матеріалу.

6. П-п свідомості і активності. В основу принципу – необхідність підготовки свідомих і активних громадян держави. Потрібно мотивувати студентів до навчання життєвими ситуаціями, активізувати спілкування в мікрогрупах, просити у студентів довести, пояснити, виправити, зробити висновки.

7. П- п систематичності і послідовності. Вимагає, щоб знання, уміння і навички формувалися системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов’язувався з іншими, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань.

19. Фундаменталізація та інформатизація освіти.

Фундаментальність підготовки полягає в тому, що в університеті готується не стільки “людина знаюча”, з незмінним світоглядом, скільки людина, підготовлена до життя, яка вміє орієнтуватися в складних проблемах, обґрунтовувати та приймати оптимальні рішення. Для цього на першому етапі підготовки забезпечується перш за все розуміння і широта кругозору, а на наступних – індивідуалізація навчання, що дозволить майбутньому фахівцю діяти не лише на основі взірців, стереотипів, засвоєних у ході навчання, а й на основі ним самим розроблених, знайдених, виплеканих прийомів і способів. Психологи зазначають, що знання можна отримати, втратити, але неможливо їх дати. Фундаменталізація освіти передбачає викладання блоку природничих та гуманітарних дисциплін як єдиного комплексу наук про природу, суспільство і місце людини в них.

Інформатизація навчального процесу сприяє впровадженню нових організаційних форм і методів навчання. Доцільність застосування інформаційних технологій зумовлена:

- економією навчального часу за рахунок автоматизації операцій обчислювального характеру;

- підвищенням наочності матеріалу та полегшенням його сприйняття завдяки компактному і чіткому поданню навчальної інформації;

- інтенсифікацією навчання за рахунок алгоритмізації процесу розв'язування навчальних задач;

- розширенням та поглибленням змісту навчання з дисципліни, що вивчається, за рахунок організації експериментально-дослідницької діяльності студента на основі моделювання процесів і явищ;

- здійсненням оперативного контролю за результативністю навчання.

Інформаційні технології привносять у навчальний процес широкий спектр нових управлінських засобів. З точки зору управління самостійною роботою студентів доцільно визначити такі їх види як:

- засоби надання навчальної інформації;

- засоби підтримки предметної та професійної діяльності;

- засоби опрацювання, оформлення та презентації результатів самостійної роботи;

- засоби автоматизованого контролю знань;

- засоби подання навчально-методичного забезпечення дисципліни;

- автоматизовані засоби реєстрації та рейтингового оцінювання поточних результатів навчальної діяльності.

До засобів надання навчальної інформації слід віднести довідкові системи, електронні енциклопедії та словники, комп’ютерні навчальні курси тощо. За їх допомогою можна організувати репродуктивні самостійні роботи студентів (опрацювання лекційного матеріалу, вивчення нового матеріалу за вказаним джерелом інформації, використання теоретичного матеріалу для розв’язання задач за алгоритмом тощо), частково-творчі самостійні роботи (вивчення або використання матеріалу за навідними питаннями, підготовка до практичної або лабораторної роботи, розв’язання задач тощо) або творчі самостійні роботи (ознайомлення з додатковою інформацією з теми лекції, підготовка доповіді, наукових повідомлень, рефератів, переклад спеціальної літератури, розв’язання задач нестандартними методами, виконання курсових та дипломних робіт тощо).