67. Психологія діяльності.

Специфічним видом активності людини є д-ть, яка спрямована на пізнаня і творче перетворення оточуючого світу, включаючи саму себе та умови свого існування.

Д-ть людини має такі основні характеристики: мотив, мета, предмет, структура і засоби.

В основі будь-якої д-ті є наявнісь певних потреб.

Потреба – стан індивіда, що характериз-ся певною нуждою в об”єктах, необхідних для його існування та розвитку.

За походженням потреби можуть бути природними і культурними. Природні потреби – ті, які необхідні для збереження і підтримки життя людини як біологічної істоти. Всі люди мають потреби в їжі, в сні, захисті від холоду чи спеки тощо.Культурні потреби виражають залежність д-ті людини від продуктів людської культури.

Потреби людини обумовленні процесом її виховання.

Д-ть зароджується завдяки потребі, але регулятором д-ті виступає мета. Мета – це те, на що спрямована д-ть, заради чого вона відбувається. Слід відрізняти мету від мотивів д-ті.

Мотивом д-ті назив-ся те, що спонукає її. Мотиви людської д-ті можуть бути самими різними: органічними, функціональними, матер-ми, соц-ми, духовними тощо. Органічні мотиви спрямовані на задоволення природних потреб організму. Функціон-ні – задовільняються за допомогою різних культурних форм активності,, н-д ігр чи занять спортом. Матер-ні – спонукають людину до д-ті, спрямованої на створення предметів повсякденого вжитку. Соц-ні мотиви сприяють різним видам д-ті, спрямованої на те, щоб зайняти певне місце в суспільстві. Отримати визнання і повагу з боку оточуючих людей. Духовні мотиви лежать в основі тих видів д-ті, які пов”язані з самоудосконаленням людини. Вся людська д-ть спричинюється кількома різними мотивами.

Предметом д-ті є те, з чим вона безпосередньо має справу.Н-д, предметом пізнавальної д-ті є інформація, предметом навчпльної д-ті – знання, уміння, навички.

Будь-яка д-ті характериз-ся певною структурою, в якій виділяють дії та операції.

Засобами здійснення д-ті для людини є ті інструменти, якими вона користується. Виконуючи ті чи інші дії та операції.

В с-мі людської д-ті виділяють три основні види д-ті: гра, навчання і праця..

Гра – це такий вид д-ті, результатом якої не є в-во певного продукту. Частіше ігри мають характер розваг, їх метою є відпочинок .Серед типів ігр вид-ть: індивід-ні та групові, предметні та сюжетні, ролеві та ігри з правилами.

Навчання – вид д-ті, метою якої є набуття людиною знань, вмінь і навичок. Навчання може бути організованим і здійсн-ся в спец-х освітніх закладах, а може бути неорганізованим і відбув-ся поряд з іншими видами д-ті.

Праця займає особливе місце в с-мі людської д-ті. Завдяки праці людина створює предмети культури, змінює умови свого життя, будує сусп-во і т.ін.

68. Реалізація комунікації через систему безпосередніх та опосередкованих зв’язків.

У постіндустріальному та інформац-му сусп-ві проблема комунікації є однією з найважливіших. Особливо це стосується освітньої сфери, яка покликана забещ=зпечити підготовку людини до життя у свті ріноманітних зв”язків, відносин, комунікаи-х можливостей.

Комунікація (з лат. – зв”язок, повідомлення) – це с-ма безпосередніх чи опосередкованих зв”язків, що реаліз-ся за допомогою верб-х та неверб-х засобів, засобів комп”ютерної комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання й управління процесом комунікації, регулювання педагогічних відносин.

Комунікація реаліз-ся як с-ма найрізноманітніших безпосередніх та опосередкованих зв”язків суб”єктів комунікації.

Особливістю безпосередніх зв”язків суб”єктів комунікації є їх прямі контакти ( з єдиними часовими і просторовими характер-ми): “учитель-учень”, “учитель-учитель”, “учитель- батьки учня” тощо . Нерідко безпосередні зв”язки суб”єктів комунікації постають як комбінація кількох їх типів. Н-д, учитель може розв”язувати певні комунікативні проблеми, пов”язані з організацією навчально-виховного процесу, як з колегами, так і з учнями.

Опосередковані зв”язки передбачать участь посередника як передавача інформації. Вони роз”єднані в часі й віддалені у просторі: комп”ютер ( “учитель-комп”ютер-учитель”, “учитель-комп”ютер- учень”, “учитель-комп”ютер” та ін ), листування, телефонні розмови суб”єктів як передавачів інформації та ін. Наявність посередника між суб”єктами комунікації впливає на зміст і призначення інформ-х потоків.

Прикладом опосередкованої комунікації є дистанційне навчання, що передбачає комунікацію між викладачем і студентами ( с-ма “людина-комп”ютер-людина”) за допомогою спец-х технічних засобів ( компакт-диски, комп”ютерні мережі, аудіографічна форма, відеоконференції та ін.).