24. Внутрішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.

Внутрішнім стрижнем процесу навчання можна вважати мету навчального процесу. Суспільно вагомі цілі закладені вже в самому змісті навчання. Надалі вони реалізуються у викладанні і учінні – цих двох найважливіших складових цілісної соціальної діяльності навчання. Через це ступінь усвідомлення суспільно вагомих цілей навчання викладачами і студентами багато в чому визначається ефективністю їхньої спільної навчально-пізнавальної діяльності.

Загальноосвітні завдання вузів спрямовані на досягнення загальної мети – гармонійного розвитку особистості – притаманними для навчання засобами, а також засобами професійної підготовки молодих людей як майбутніх фахівців різноманітних галузей народного господарства. При цьому вирішуються завдання, спрямовані на оволодіння студентами не тільки вузівським змістом освіти, а й усіма основними елементами культури.

Також внутрішню структуру навчального процесу складають: цільовий компонент, стимуляційно-мотиваційний, змістовий компонент, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оціночно-результативний, цільовий компонент, кінцевий результат процесу навчання.

Рушійні сили навчального процесу – це протиріччя між здійсненням навчання через навчальні і практичні завдання і наявним рівнем знань, умінь і навичок та розумового розвитку тих, хто навчається. У навчальному процесі діє велика кількість протиріч:

- об’єктивні, що існують в самому предметі, фактах і явищах пізнання;

- суб’єктивні, що проявляються в процесі пізнання, а саме між наявними знаннями і здатністю їх застосовувати; між науковими знаннями і життєвими уявленнями; між наявним рівнем знань і вимогами вищого рівня.

Внутрішні суперечності, наприклад, у системі мотиваційної сфери навчальної діяльності студентів (учнів) існують між метою діяльності студентів і невідповідними їй реальними цілями навчання; у системі операціонального блоку навчально-пізнавальної діяльності - між складним навчальним завданням і наявним запасом способів (умінь і навичок) їх вирішення. Зовнішні суперечності існують між викладанням і учінням.

Педагогічною формою подолання навчально-пізнавальних протиріч є проблемне навчання як спосіб залучення тих, хто навчається, до вирішення навчально-пізнавальних проблем.

25. Мислення. Види операцій мислення.

МИСЛЕННЯ - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ в їхніх істотних зв'язках і відношеннях.

Особливості мисленнєвого відображення дійсності є такими:

• мислення виражається в опосередкованому характері мисленнєвого відображення дійсності;

• мислення відображає істотні ознаки, які виражають сутність предметів і явищ, їхні причинно-наслідкові залежності;

• мислення має узагальнений характер відображення.

За допомогою мислення людина, пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому чи іншому аспекті предметів, і осмислює їх узагальнено, оперуючи поняттями.

Мислення людини нерозривно пов'язано з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки, оскільки у слові закріплюється нагромаджений пізнавальний досвід, який людина в разі потреби використовує.

Практика є джерелом мисленнєвої діяльності. Мислення породжується потребами людської практики й розвивається в процесі пошуку шляхів їх задоволення.

Значення мислення в житті людини в тому, що воно дає змогу:

• наукового пізнання світу;

• передбачення й прогнозування розвитку подій;

• практичного опанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребам та інтересам.

Процес мислення розгортається в певній послідовності таких операцій:

АНАЛІЗ - це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їхніх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей.

Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності. Об'єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості.

СИНТЕЗ - це мисленнєва операція об'єднання окремих частин, аспектів, елементів, ознак, і властивостей об'єктів у єдине, якісно нове ціле.

Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез— це головні мисленнєві операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.

ПОРІВНЯННЯ - це встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами.

Операції порівняння можуть бути різними за складністю, залежно від завдання чи змісту порівнюваних об'єктів. Порівнянню належить важлива роль у розкритті істотних ознак предметів.

АБСТРАГУВАННЯ – це уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів і явищ від інших рис і від самих предметів (явищ), яким вони властиві.

Виокремлення в процесі абстрагування ознак предмета і розгляд їх незалежно від інших його ознак стають самостійними операціями мислення.

УЗАГАЛЬНЕННЯ - виявляться в мисленнєвому об'єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими в процесі абстрагування.

Узагальнення – це продовження й поглиблення синтезуючої діяль­ності мозку за допомогою слова. Слово здійснює свою узагальнювальну функцію, спираючись на знакову природу відображуваних ним істотних властивостей і відношень, які є в об'єктах. Узагальнення виокремлених рис предметів і явищ дає змогу групувати об'єкти за видовими, родовими й іншими ознаками. Наприклад, види й роди збройних сил.

КЛАСИФІКАЦІЯ - це групування об'єктів за видовими, родовими та іншими ознаками.

Її здійснюють з метою розмежування й подальшого об'єднання предметів на підставі їхніх спільних істотних ознак; класифікація сприяє впорядкуванню знань і глибшому розумінню їхньої смислової структури.

Щоб здійснити класифікацію, потрібно чітко визначити її мету, а також ознаки об'єктів, які потрібно класифікувати, порівняти їх за істот­ними ознаками, з'ясувати загальні підстави класифікації, згрупувати об'єкти за визначеним принципом.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ - це упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп об'єктів.

Систематизація забезпечує розмежування та подальше об'єднання не окремих предметів, як це відбувається під час класифікації, а їхніх груп і класів.

Загальним механізмом операційної діяльності мислення є аналітико-синтетнчна робота великих півкуль головного мозку.