- •1. Фізичне виховання.
- •2. Основні суперечності і конфлікти в системі освіти.
- •3. Вихідні категорії проблемного навчання.
- •4. Особистість та колектив.
- •5. Класифікація конфліктів за головними ознаками.
- •6. Критерії оцінювання зун студентів ( учнів ). Види компентенції визначенні Болонською системою освіти.
- •7. Багатоваріантність освіти.
- •8. Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації.
- •9. Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
- •10. Відмінності людського мислення від мислення тварин.
- •11. Конфлікти в процесі комунікації.
- •12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.
- •13. Екологічне виховання.
- •14. Стиль керівництва в процесі комунікації.
- •15. Класичні українські університети. Розвиток вищої школи в Україні.
- •16. Психологічна структура малої групи.
- •17. Чутки в процесі комунікації .
- •18. Дидактика. Дидактичні принципи. Дидактичні правила.
- •20. Соціально – психологічний клімат в колективі. Функції соціально – психологічного клімату.
- •21. Кредитно-модульна система організації навчального процесу (кмсонп).
- •22. Принцип системності і послідовності.
- •23. Типи комунікативної поведінки.
- •24. Внутрішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •25. Мислення. Види операцій мислення.
- •26. Професійне спілкування як складна система.
- •27. Зовнішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •28. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •29. Види барєрів діалогічної взаємодії.
- •30. Процес засвоєння знань.
- •31. Принцип наочності і абстрактності.
- •32. Спілкування як діалог використання прийомів атракції у спілкуванні.
- •33. Проблемне навчання. Компоненти проблемної ситуації.
- •34. Мислення. Класифікація мислення по ступеню розгорнутості.
- •36. Вища освіта часів незалежності України.
- •37. Відмінність між лідерством і керівництвом.
- •39. Болонський процес. Основні поняття та положення.
- •40. Основні елементи освіти як макросистеми.
- •41. Спілкування у навчальній діяльності.
- •42. Етапи формування орієнтовної основи дій у процесі викладання.
- •43. Позиція, статус та авторитет в групі.
- •44. Аспекти спілкування.
- •45. Поясніть вислів: вчитель залишається вчителем до тих пір, доки вчиться сам.
- •46. Здібності. Класифікація здібностей.
- •47. Спілкування як важлива умова обєднання людей для спільної діяльності.
- •48. Охарактеризуйте фактори гігієни розумової праці студента.
- •49. Принцип сполучення різних методів і засобів.
- •51. Формування та поглиблення мотивів навчання. Види мотивів.
- •52. Уява, як психічний процес.
- •54. Сучасні технології навчання. Їх ефективність запровадження.
- •55. Моральне виховання.
- •57. Технологія навчання. Сучасні технології навчання.
- •59. Модель процесу комунікації.
- •60. Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін.
- •61. Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •62. Джерела та ф-ії комунікації.
- •63. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів.
- •64. Виховання як процес.
- •65. Інформаційний потік як важливий компонент комунікації.
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •66. Види та функції контролю зун студентів.
- •67. Психологія діяльності.
- •68. Реалізація комунікації через систему безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •69. Методи навчання у середніх та вищих школах.
- •70. Категорії педагогіки.
- •67. Психологія діяльності.
- •71. Суб’єкти та об’єкти комунікації.
- •72.Методична концепція лекційного курсу. Види лекцій. Структура та вимоги до читання.
- •73. Сучасний стан психології у світі.
- •74. Комунікація як система безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •75. Форми організації навчального процесу, спрямовані на теоретичну і практичну підготовку у середній та вищих школах.
- •76. Соціокультурні функції освіти.
- •77. Стиль управління. Ситуаційний підхід до управління.
- •78.Контроль, оцінка, облік, зун студентів.
- •79. Взаємозв’язок педагогіки з іншими науками.
- •80. Моральні та комунікативні вимоги до керівника.
- •81.Охарактеризуйте концепцію неперервної економічної освіти в Україні.
- •82. Сприймання та його властивості.
- •83. Делегування повноважень в процесі управління.
- •84.Процес навчання(охарактеризуйте етапи,компоненти;доведіть двосторонність та перманентність цього процесу).
- •85. Модель освіти як державно-відомчої організації.
- •86. Сутність навчально – методичної та діагностичної функцій контролю.
- •87.Доведіть або спростуйте необхідність профвідбору абітурієнтіву внз певного профілю.
- •89. Психолого – педагогічні умови впровадження інновацій.
- •90.Навчальний план,навчальна програма.Навчально-методичний комплекс дисциплін.
73. Сучасний стан психології у світі.
Сучасна психологія являє собою дуже розгалужену систему взаємопов’язаних наук. Вона вміщує багато підгалузей, що є відносно самостійними напрямками наукових досліджень. Загальна психологія вивчає сутність і загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку психіки. Всі галузі психології можна поділити на фундаментальні (базові) і спеціальні галузі психологічної науки. фундаментальні галузі психології мають значення для розуміння і пояснення психології поведінки людей, незалежно від того, якою конкретною діяльністю вони займаються. Структура психології: психологія пізнавальних процесів, психологія індивідуальних розходжень, вікова психологія, соціальна психологія, зоопсихологія, психофізіологія. Вікова психологія вивчає розвиток свідомості, психічних процесів, діяльності, всієї особистості людини, що зростає, умови прискореного розвитку. Соціальна психологія вивчає соціально – психологічні прояви особистості людини, її взаємовідносини з людьми, з групою, психологічну сумісність людей. Зоопсихологія вивчає особливості психіки тварин. Спеціальні або прикладні галузі науки покликані досліджувати психологію і поведінку людей, зайнятих тим чи іншим видом діяльності. До них відносяться педагогічна психологія, військова, інженерна, політична, юридична. Педагогічна психологія вивчає закономірності розвитку особистості в процесі навчання та виховання. Інженерна психологія досліджує закономірності процесу взаємодії людини й сучасної техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення та експлуатації автоматизованих систем управління, нових видів техніки. Юридична психологія вивчає психічні особливості поведінки учасників карного процесу, психологічні проблеми поведінки і формування особистості злочинця. Військова психологія вивчає поведінку людини в умовах бойових дій. Останнім часом розвиваються такі порівняно молоді галузі психології, як психологія реклами, психологія бізнесу, психологія управління. Психологія торгівлі вивчає психологічні умови впливу реклами, індивідуальні і вікові особливості попиту, питання психології моди та інше. А. Кедров відзначає, що психологія посідає центральне місце і як продукт всіх інших наук, і як можливе джерело пояснення їх формування і розвитку. Отже, для сучасної психології характерним є процес диференціації, що породжує значну розгалуженість галузей психології, які нерідко далеко розходяться й істотно відрізняються одна від одної, тому що різні галузі психології тяжіють до різних суміжних наук, хоча і зберігають загальний предмет дослідження – факти, закономірності, механізми психіки. Також у середині самої психологічної науки є можливість об’єднання раніше не пов’язаних між собою галузей.
74. Комунікація як система безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
У постіндустріальному та інформац-му сусп-ві проблема комунікації є однією з найважливіших. Особливо це стосується освітньої сфери, яка покликана забещ=зпечити підготовку людини до життя у свті ріноманітних зв”язків, відносин, комунікаи-х можливостей.
Комунікація (з лат. – зв”язок, повідомлення) – це с-ма безпосередніх чи опосередкованих зв”язків, що реаліз-ся за допомогою верб-х та неверб-х засобів, засобів комп”ютерної комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання й управління процесом комунікації, регулювання педагогічних відносин.
Комунікація реаліз-ся як с-ма найрізноманітніших безпосередніх та опосередкованих зв”язків суб”єктів комунікації.
Особливістю безпосередніх зв”язків суб”єктів комунікації є їх прямі контакти ( з єдиними часовими і просторовими характер-ми): “учитель-учень”, “учитель-учитель”, “учитель- батьки учня” тощо . Нерідко безпосередні зв”язки суб”єктів комунікації постають як комбінація кількох їх типів. Н-д, учитель може розв”язувати певні комунікативні проблеми, пов”язані з організацією навчально-виховного процесу, як з колегами, так і з учнями.
Опосередковані зв”язки передбачать участь посередника як передавача інформації. Вони роз”єднані в часі й віддалені у просторі: комп”ютер ( “учитель-комп”ютер-учитель”, “учитель-комп”ютер- учень”, “учитель-комп”ютер” та ін ), листування, телефонні розмови суб”єктів як передавачів інформації та ін. Наявність посередника між суб”єктами комунікації впливає на зміст і призначення інформ-х потоків.
Прикладом опосередкованої комунікації є дистанційне навчання, що передбачає комунікацію між викладачем і студентами ( с-ма “людина-комп”ютер-людина”) за допомогою спец-х технічних засобів ( компакт-диски, комп”ютерні мережі, аудіографічна форма, відеоконференції та ін.).