- •1. Фізичне виховання.
- •2. Основні суперечності і конфлікти в системі освіти.
- •3. Вихідні категорії проблемного навчання.
- •4. Особистість та колектив.
- •5. Класифікація конфліктів за головними ознаками.
- •6. Критерії оцінювання зун студентів ( учнів ). Види компентенції визначенні Болонською системою освіти.
- •7. Багатоваріантність освіти.
- •8. Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації.
- •9. Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
- •10. Відмінності людського мислення від мислення тварин.
- •11. Конфлікти в процесі комунікації.
- •12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.
- •13. Екологічне виховання.
- •14. Стиль керівництва в процесі комунікації.
- •15. Класичні українські університети. Розвиток вищої школи в Україні.
- •16. Психологічна структура малої групи.
- •17. Чутки в процесі комунікації .
- •18. Дидактика. Дидактичні принципи. Дидактичні правила.
- •20. Соціально – психологічний клімат в колективі. Функції соціально – психологічного клімату.
- •21. Кредитно-модульна система організації навчального процесу (кмсонп).
- •22. Принцип системності і послідовності.
- •23. Типи комунікативної поведінки.
- •24. Внутрішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •25. Мислення. Види операцій мислення.
- •26. Професійне спілкування як складна система.
- •27. Зовнішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •28. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •29. Види барєрів діалогічної взаємодії.
- •30. Процес засвоєння знань.
- •31. Принцип наочності і абстрактності.
- •32. Спілкування як діалог використання прийомів атракції у спілкуванні.
- •33. Проблемне навчання. Компоненти проблемної ситуації.
- •34. Мислення. Класифікація мислення по ступеню розгорнутості.
- •36. Вища освіта часів незалежності України.
- •37. Відмінність між лідерством і керівництвом.
- •39. Болонський процес. Основні поняття та положення.
- •40. Основні елементи освіти як макросистеми.
- •41. Спілкування у навчальній діяльності.
- •42. Етапи формування орієнтовної основи дій у процесі викладання.
- •43. Позиція, статус та авторитет в групі.
- •44. Аспекти спілкування.
- •45. Поясніть вислів: вчитель залишається вчителем до тих пір, доки вчиться сам.
- •46. Здібності. Класифікація здібностей.
- •47. Спілкування як важлива умова обєднання людей для спільної діяльності.
- •48. Охарактеризуйте фактори гігієни розумової праці студента.
- •49. Принцип сполучення різних методів і засобів.
- •51. Формування та поглиблення мотивів навчання. Види мотивів.
- •52. Уява, як психічний процес.
- •54. Сучасні технології навчання. Їх ефективність запровадження.
- •55. Моральне виховання.
- •57. Технологія навчання. Сучасні технології навчання.
- •59. Модель процесу комунікації.
- •60. Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін.
- •61. Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •62. Джерела та ф-ії комунікації.
- •63. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів.
- •64. Виховання як процес.
- •65. Інформаційний потік як важливий компонент комунікації.
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •66. Види та функції контролю зун студентів.
- •67. Психологія діяльності.
- •68. Реалізація комунікації через систему безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •69. Методи навчання у середніх та вищих школах.
- •70. Категорії педагогіки.
- •67. Психологія діяльності.
- •71. Суб’єкти та об’єкти комунікації.
- •72.Методична концепція лекційного курсу. Види лекцій. Структура та вимоги до читання.
- •73. Сучасний стан психології у світі.
- •74. Комунікація як система безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •75. Форми організації навчального процесу, спрямовані на теоретичну і практичну підготовку у середній та вищих школах.
- •76. Соціокультурні функції освіти.
- •77. Стиль управління. Ситуаційний підхід до управління.
- •78.Контроль, оцінка, облік, зун студентів.
- •79. Взаємозв’язок педагогіки з іншими науками.
- •80. Моральні та комунікативні вимоги до керівника.
- •81.Охарактеризуйте концепцію неперервної економічної освіти в Україні.
- •82. Сприймання та його властивості.
- •83. Делегування повноважень в процесі управління.
- •84.Процес навчання(охарактеризуйте етапи,компоненти;доведіть двосторонність та перманентність цього процесу).
- •85. Модель освіти як державно-відомчої організації.
- •86. Сутність навчально – методичної та діагностичної функцій контролю.
- •87.Доведіть або спростуйте необхідність профвідбору абітурієнтіву внз певного профілю.
- •89. Психолого – педагогічні умови впровадження інновацій.
- •90.Навчальний план,навчальна програма.Навчально-методичний комплекс дисциплін.
61. Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.
Значного поширення набула типологія особистості, що її започаткував швейцарський психіатр К. Юнг.
Теорія типології базується на положенні, за яким кожен від народження схильний до певних особистих переваг. Існує чотири пари протилежних переваг:
1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
Екстравертний тип отримує енергію із зовнішнього світу, а через те йому властиві такі особливості поведінки: (*має тенденцію спочатку говорити, а потім думати; *знайомий з великою кількістю людей і багатьох із них вважає друзями; *при спілкуванні йому не заважають ні інші розмови, ні радіо, ні телевізор; *користується повагою інших; *розмірковує, говорячи вголос;)
Ключові слова екстравертів: товариськість, взаємодія, широта, екстенсивність, значні зв'язки, витрачання енергії, зовнішній прояв, говорять, а потім думають.
Інтровертний тип— енергія життєдіяльності — він сам, а тому: (*обмірковує те, що треба сказати; *віддає перевагу самотності; *вважається «добрим» слухачем; *в очах інших має вигляд задумливого і замкненого; *бажає висловити свої ідеї; *його не влаштовує, коли переривають розмову; *не влаштовують «пусті» розмови).
Ключові слова інтроверта: замкненість, зосередженість, внутрішній, глибина, інтенсивний, обмежені зв'язки, збереження енергії, внутрішня реакція, задумливий, думає, а потім говорить.
2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
Сенсорний тип збирає інформацію про навколишній світ дослівно і послідовно, а відтак йому притаманні: (*переважання точних відповідей на точні запитання; *концентрація на конкретній справі; *віддання переваги роботі, від якої можна очікувати конкретні предметні результати; *задоволення тим, що є; *віддання переваги роботі з фактами і цифрами; *читання журналів і доповідей від початку до кінця)
Ключові слова «сенсора»: закономірний, теперішній, реалістичний, важка робота, фактичний, земний, практичність, конкретність.
Інтуїтивний тип збирає інформацію щодо навколишнього світу взагалі і довільно, а тому характеризується такими рисами: (*думає зразу про декілька речей; *вважає, що майбутнє скоріше загадкове, ніж страшне; *що час — відносна категорія; *схильний давати загальні відповіді; *переважають фантазії).
Ключові слова цього типу: випадковий, майбутній, концептуальний, натхнення, теоретичний, фантазер, оригінальний, загальний.
3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
Мислительний тип приймає рішення об'єктивно і без пристрастей. Це характеризує його як такого, що: (*здатний залишатися незворушним і витриманим у найскладніших i ситуаціях; *приборкує конфлікт для встановлення істини; *доводить свою думку до повної прозорості; *має сильну волю; *здатний приймати непрості рішення; *краще запам'ятовує номери і цифри, ніж обличчя та імена).
Ключові слова: об'єктивний, твердий, закони, справедливий, чіткість, аналітичність, безпристрасність.
Чутливий тип приймає рішення суб'єктивно і крізь призму міжособистісних стосунків, а тому: (*робить усе, щоб задовольнити потреби інших людей; * із задоволенням надає послуги людям; *створює враження нерішучого; *уникає конфліктів, прагне до злагоди).
Ключові слова: суб'єктивний, м’якосердий, ґрунтовний, переконання, гуманний, гармонія, чуйний, загальнолюдські цінності, причетний.