- •1. Фізичне виховання.
- •2. Основні суперечності і конфлікти в системі освіти.
- •3. Вихідні категорії проблемного навчання.
- •4. Особистість та колектив.
- •5. Класифікація конфліктів за головними ознаками.
- •6. Критерії оцінювання зун студентів ( учнів ). Види компентенції визначенні Болонською системою освіти.
- •7. Багатоваріантність освіти.
- •8. Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації.
- •9. Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
- •10. Відмінності людського мислення від мислення тварин.
- •11. Конфлікти в процесі комунікації.
- •12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.
- •13. Екологічне виховання.
- •14. Стиль керівництва в процесі комунікації.
- •15. Класичні українські університети. Розвиток вищої школи в Україні.
- •16. Психологічна структура малої групи.
- •17. Чутки в процесі комунікації .
- •18. Дидактика. Дидактичні принципи. Дидактичні правила.
- •20. Соціально – психологічний клімат в колективі. Функції соціально – психологічного клімату.
- •21. Кредитно-модульна система організації навчального процесу (кмсонп).
- •22. Принцип системності і послідовності.
- •23. Типи комунікативної поведінки.
- •24. Внутрішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •25. Мислення. Види операцій мислення.
- •26. Професійне спілкування як складна система.
- •27. Зовнішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •28. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •29. Види барєрів діалогічної взаємодії.
- •30. Процес засвоєння знань.
- •31. Принцип наочності і абстрактності.
- •32. Спілкування як діалог використання прийомів атракції у спілкуванні.
- •33. Проблемне навчання. Компоненти проблемної ситуації.
- •34. Мислення. Класифікація мислення по ступеню розгорнутості.
- •36. Вища освіта часів незалежності України.
- •37. Відмінність між лідерством і керівництвом.
- •39. Болонський процес. Основні поняття та положення.
- •40. Основні елементи освіти як макросистеми.
- •41. Спілкування у навчальній діяльності.
- •42. Етапи формування орієнтовної основи дій у процесі викладання.
- •43. Позиція, статус та авторитет в групі.
- •44. Аспекти спілкування.
- •45. Поясніть вислів: вчитель залишається вчителем до тих пір, доки вчиться сам.
- •46. Здібності. Класифікація здібностей.
- •47. Спілкування як важлива умова обєднання людей для спільної діяльності.
- •48. Охарактеризуйте фактори гігієни розумової праці студента.
- •49. Принцип сполучення різних методів і засобів.
- •51. Формування та поглиблення мотивів навчання. Види мотивів.
- •52. Уява, як психічний процес.
- •54. Сучасні технології навчання. Їх ефективність запровадження.
- •55. Моральне виховання.
- •57. Технологія навчання. Сучасні технології навчання.
- •59. Модель процесу комунікації.
- •60. Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін.
- •61. Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •62. Джерела та ф-ії комунікації.
- •63. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів.
- •64. Виховання як процес.
- •65. Інформаційний потік як важливий компонент комунікації.
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •66. Види та функції контролю зун студентів.
- •67. Психологія діяльності.
- •68. Реалізація комунікації через систему безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •69. Методи навчання у середніх та вищих школах.
- •70. Категорії педагогіки.
- •67. Психологія діяльності.
- •71. Суб’єкти та об’єкти комунікації.
- •72.Методична концепція лекційного курсу. Види лекцій. Структура та вимоги до читання.
- •73. Сучасний стан психології у світі.
- •74. Комунікація як система безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •75. Форми організації навчального процесу, спрямовані на теоретичну і практичну підготовку у середній та вищих школах.
- •76. Соціокультурні функції освіти.
- •77. Стиль управління. Ситуаційний підхід до управління.
- •78.Контроль, оцінка, облік, зун студентів.
- •79. Взаємозв’язок педагогіки з іншими науками.
- •80. Моральні та комунікативні вимоги до керівника.
- •81.Охарактеризуйте концепцію неперервної економічної освіти в Україні.
- •82. Сприймання та його властивості.
- •83. Делегування повноважень в процесі управління.
- •84.Процес навчання(охарактеризуйте етапи,компоненти;доведіть двосторонність та перманентність цього процесу).
- •85. Модель освіти як державно-відомчої організації.
- •86. Сутність навчально – методичної та діагностичної функцій контролю.
- •87.Доведіть або спростуйте необхідність профвідбору абітурієнтіву внз певного профілю.
- •89. Психолого – педагогічні умови впровадження інновацій.
- •90.Навчальний план,навчальна програма.Навчально-методичний комплекс дисциплін.
66. Види та функції контролю зун студентів.
Під поняттям контролю розуміють виявлення, вимір і оцінку знань, умінь тих, хто навчається. Процедуру виявлення і виміру називають перевіркою. Основною функцією контролю є забезпечення зворотного зв’язку між викладачем і студентом, одержання викладачем об’єктивної інформації про ступінь засвоєння навчального матеріалу, своєчасне виявлення недоліків і прогалин у знаннях. Контроль містить у собі оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки. Контроль, облік і оцінка знань як метод навчання є найважливішим засобом керування навчальним процесом, а також якістю навчання та навчальною працею студентів. Функції контролю:
1. Освітня. Навчальна функція є найважливішою. Її суть в удосконаленні знань, умінь і навичок, їх систематизації, підвищенні освітнього рівня, культури, навчальної праці студентів, розвитку їх пізнавальних інтересів. Контроль знань студентів сприяє вдосконаленню пам’яті, мислення, логіки, уваги й мовлення. Роль навчальної функції контролю полягає у «навчанні підчас перевірки», що складається з розподілу знань на головні і другорядні, деталізація уявлень, одержання додаткової інформації, використання знань за нових умов, творчого осмислення значення знань, застосування знань до практичної діяльності.
2. Розвиваюча. Забезпечує вдосконалення уваги, пам’яті, мислення та інших психічних процесів, що стимулюють пізнавальну активність студентів
3. Організаційна. Мета її – заохочення регулярного відвідування лекцій, лабораторних і практичних занять, систематичного опрацювання навчального матеріалу. Контроль формує стосунки в студентському колективі.
4. Повторювальна. Забезпечує умови для закріплення знань студентів і підвищення якості навчання за рахунок підготовки до виконання контрольних робіт, безпосередній самоконтроль студентів. Повтор матеріалу дозволяє здійснити узагальнюючу функцію контролю.
5. Закріплююча. Важлива як запам’ятовування, здійсненню якого значною мірою сприяє правильно організований контроль за міцністю й глибиною знань студентів.
6. Контролююча. Найбільш специфічна для усієї проблеми обліку знань. Вона дозволяє слідкувати за ходом і результатами навчальної роботи студентів. Ця функція здійснюється в 3-х аспектах: контроль з боку викладача, взаємний контроль студентів і самоконтроль. Останній має надзвичайно велике значення.
Види контролю ЗУН студентів у вищій школі:
1. Міжсесійний контроль: а) попередня перевірка здійснюється з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю; б) поточна перевірка завданням має збереження зовнішнього і внутрішнього зворотного зв’язку. Форми проведення: усна, письмова, фронтальний стандартизований контроль. Здійснюється також перевірка за допомогою перфокарт, письмова перевірка у вигляді диктантів, домашні завдання, практична перевірка знань на лабораторних і практичних заняттях, тестова перевірка студентів; в) тематична перевірка здійснюється на семінарських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Основне завдання – дати можливість студентам сприйняти й осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв’язках.
2. Підсумковий контроль. Традиційно основні форми контролю навчальної роботи студентів – це заліки, іспити, курсові та дипломні роботи і педагогічна практика.
Усі згадані види контролю знань студентів є відносно самостійними, хоча й тісно пов’язаними між собою.