2. Основні суперечності і конфлікти в системі освіти.

Основні конфлікти в освіті – це чого навчати і як навчати, головним замовником є суспільство, а іншим це система освіти та виховання, тому на макро рівні це конфлікт між системою освіти та суспільством , на мезо рівні між адміністрацією освітніх закладів та вчителями, між адміністрацією та студентами, на мікро рівні – це у системах вчитель учень, батько учень, мати учень. Всі ці конфлікти є вертикальними. В освіті існують і горизонтальні конфлікти. На макро рівні це суперечності і конфлікти стосовно політики держави у сфері освіти та виховання.На середньому рівні це конфлікти між різними рівнями управлінських структур. На 3-му рівні – це між вчетелями і батьками, вчителями (батьками) та учнями. В системі вищої освіти батьки не виконують такої ролі, тому виділяють такі конфлікти суспільство – ВНЗ.

3. Вихідні категорії проблемного навчання.

Педагогічною формою подолання навчально-пізнавальних протирічь є проблемне навчання як спосіб залучення тих, хто навчається, до вирішення навчально-пізнавальних проблем. Вся система науково-дослідної роботи є специфічною формою сучасного проблемного навчання, яка забезпечує безпосередній зв”язок методів наукового пізнання і методів навчання.

Головною ф-єю проблемного навчання є розвиток творчого мислення, творчого підходу до д-ті. Проблемне навчання спирається на мотиви інтелектуального спонукання, ставлячи студента в позицію дослідника.

Вихідними категоріями проблемного навчання є: проблема, проблемне запитання, проблемне завдання, проблемна ситуація.

Проблема – певне завдання, на вирішення якого потрібні як наявні знання, так і їх нестача.

Істотна ознака проблемного запитання – суперечливість. Такого роду запитання відкриває можливість одержання неординарних відповідей.

Умови проблемного завдання завжди містять у собі суперечливість, для розв”язання якої необхідні нові знання, що добуваються у самому процесі вирішення завдання, у пошуку.

В проблемній ситуації виділяються дві сторони: предметно-змістова і мотиваційна.

Предметно-змістова полягає у суперечності між знанням і незнанням. Для з”ясування цієї суперечності потрібно:

А)визначити наявність знань чи способів д-ті, необхідних, але недостатніх для розв”язання суперечностей;

Б)визначити, яких саме знань чи способів д-ті не вистачає в студента для розв”язання виділеної суперечності, тобто виділити невідоме від відомого. Маючи певну основу для вирішення завдання, а також знання про власне незнання, той, хто пізнає, усвідомлює, що вихід із складного становища може бути знайдений.

Мотиваційна полягає в тому, що предметно-змістова сторона повинна містити в собі особистісний інтерес для студента. Тільки за наявності інтересу, пізнавальної потреби проблема може бути “прийнята” до наступного вирішення. Це означає, що проблемна ситуація за таких умов перетворилася для студента на проблему, проблемне завдання.