13. Екологічне виховання.

Сучасна екологічна ситуація вимагає від усіх ланок освітянського рівня пильної уваги до проблем екологічного виховання.

Формування в стінах навчального закладу екологічної свідомості є свідченням того, як в даному навчальному закладі поставлена виховна робота із студентами в напрямі забезпечення матеріальними ресурсами майбутніх поколінь нашої держави, нашого суспільства.

Особливу роль екологічне виховання відіграє з позиції екології душі молодої людини. Як наголошують викладачі українських вузів, потрібно прирівнювати до злочину з катастрофічними наслідками для майбутнього суспільства пропаганду насильства, брутальної лайки, паління, нар­команію, тощо.

У зв'язку з надзвичайно низьким культурним рівнем окремих програм телерадіомовлення та публікацій у пресі, засиллям іноземної низько­пробної масової культури, аморальності, фактичною не контрольованістю цих процесів з боку держави важливим є вплив на них з боку суспільства. Треба, зазначають педагоги, прищеплювати студентам почуття відповідальності за стан навколишнього середовища, розвивати активну громадянську позицію у забезпеченні відповідних умов життя людини².

Екологічне виховання включає в себе комплекс різного роду заходів, спрямованих на формування в людині знань, і що дуже важливо, переконань в необхідності збереження та примноження природних багатств. На конкретних прикладах потрібно пояснювати студентам суть і загрозу порушення технологічних циклів, парникового ефекту, довести факт колосальних перевитрат енергії і таким чином сформувати в свідомості молодої людини несприйняття безгосподарності, необ­хідність розвитку енергетичне маломістких процесів і технологій, використання екологічно чистих природних носіїв енергії¹.

Важливим засобом екологічного виховання є безпосередньо активна участь учнів і студентів в заходах природоохоронної спрямованості і, зокрема таких, як: насадження захисних лісосмуг, робота в мисливських господарствах, тваринних фермах, в загонах по боротьбі з бракон'єрством, загонах санітарної охорони середовища тощо. З природоохоронною діяльністю учнів і студентів тісно пов'язані туристично-краєзнавчі екскурсії, в яких молодь привчається дотримуватися правил поведінки в місцях відпочинку, в лісах, на озерах, річках, формує в собі образ людини-охоронця, людини-примножувача, а не людини, де природа— майстерня, а людина в ній працівник.

14. Стиль керівництва в процесі комунікації.

Стиль керівництва – це система засобів комунікації керівника з підлеглими, яка необхіднадля реалізації функцій управління в певних умовах діяльності колективу.

Компонентами стилю керівництва є:

1).значущчість творчої справи.

2).орієнтація на налагодження міжособистісних стосунків.

3).врахування індивідуально психологічних особливостей особистості.

4).врахування соціально психологічних характеристик колективу.

5).врахування методів впливу на підлеглих.

Виділяють наступні стилі керівництва: ліберальний та демократичний.

Характеристика демократичного стилю:

- всі члени групи висловлюються вільно;

- кожний аргументує свою позицію;

- викладач бере участь в обговоренні нарівні з усіма;

- вибір робиться відповідно до думки, яку вибрали експерти.

Для ліберального стилю характерно:

- невтручання в порядок і зміст групової дискусії;

- аргументація кожного заслуховується повністю;

- викладач не висловлює власної позиції і в кращому разі ставить запитання;

- рішення приймається ним після дискусії одноосібно і часто у відриві від альтернатив, що були вироблені в ході обговорення.