- •1. Фізичне виховання.
- •2. Основні суперечності і конфлікти в системі освіти.
- •3. Вихідні категорії проблемного навчання.
- •4. Особистість та колектив.
- •5. Класифікація конфліктів за головними ознаками.
- •6. Критерії оцінювання зун студентів ( учнів ). Види компентенції визначенні Болонською системою освіти.
- •7. Багатоваріантність освіти.
- •8. Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації.
- •9. Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
- •10. Відмінності людського мислення від мислення тварин.
- •11. Конфлікти в процесі комунікації.
- •12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.
- •13. Екологічне виховання.
- •14. Стиль керівництва в процесі комунікації.
- •15. Класичні українські університети. Розвиток вищої школи в Україні.
- •16. Психологічна структура малої групи.
- •17. Чутки в процесі комунікації .
- •18. Дидактика. Дидактичні принципи. Дидактичні правила.
- •20. Соціально – психологічний клімат в колективі. Функції соціально – психологічного клімату.
- •21. Кредитно-модульна система організації навчального процесу (кмсонп).
- •22. Принцип системності і послідовності.
- •23. Типи комунікативної поведінки.
- •24. Внутрішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •25. Мислення. Види операцій мислення.
- •26. Професійне спілкування як складна система.
- •27. Зовнішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •28. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •29. Види барєрів діалогічної взаємодії.
- •30. Процес засвоєння знань.
- •31. Принцип наочності і абстрактності.
- •32. Спілкування як діалог використання прийомів атракції у спілкуванні.
- •33. Проблемне навчання. Компоненти проблемної ситуації.
- •34. Мислення. Класифікація мислення по ступеню розгорнутості.
- •36. Вища освіта часів незалежності України.
- •37. Відмінність між лідерством і керівництвом.
- •39. Болонський процес. Основні поняття та положення.
- •40. Основні елементи освіти як макросистеми.
- •41. Спілкування у навчальній діяльності.
- •42. Етапи формування орієнтовної основи дій у процесі викладання.
- •43. Позиція, статус та авторитет в групі.
- •44. Аспекти спілкування.
- •45. Поясніть вислів: вчитель залишається вчителем до тих пір, доки вчиться сам.
- •46. Здібності. Класифікація здібностей.
- •47. Спілкування як важлива умова обєднання людей для спільної діяльності.
- •48. Охарактеризуйте фактори гігієни розумової праці студента.
- •49. Принцип сполучення різних методів і засобів.
- •51. Формування та поглиблення мотивів навчання. Види мотивів.
- •52. Уява, як психічний процес.
- •54. Сучасні технології навчання. Їх ефективність запровадження.
- •55. Моральне виховання.
- •57. Технологія навчання. Сучасні технології навчання.
- •59. Модель процесу комунікації.
- •60. Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін.
- •61. Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •62. Джерела та ф-ії комунікації.
- •63. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів.
- •64. Виховання як процес.
- •65. Інформаційний потік як важливий компонент комунікації.
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •66. Види та функції контролю зун студентів.
- •67. Психологія діяльності.
- •68. Реалізація комунікації через систему безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •69. Методи навчання у середніх та вищих школах.
- •70. Категорії педагогіки.
- •67. Психологія діяльності.
- •71. Суб’єкти та об’єкти комунікації.
- •72.Методична концепція лекційного курсу. Види лекцій. Структура та вимоги до читання.
- •73. Сучасний стан психології у світі.
- •74. Комунікація як система безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •75. Форми організації навчального процесу, спрямовані на теоретичну і практичну підготовку у середній та вищих школах.
- •76. Соціокультурні функції освіти.
- •77. Стиль управління. Ситуаційний підхід до управління.
- •78.Контроль, оцінка, облік, зун студентів.
- •79. Взаємозв’язок педагогіки з іншими науками.
- •80. Моральні та комунікативні вимоги до керівника.
- •81.Охарактеризуйте концепцію неперервної економічної освіти в Україні.
- •82. Сприймання та його властивості.
- •83. Делегування повноважень в процесі управління.
- •84.Процес навчання(охарактеризуйте етапи,компоненти;доведіть двосторонність та перманентність цього процесу).
- •85. Модель освіти як державно-відомчої організації.
- •86. Сутність навчально – методичної та діагностичної функцій контролю.
- •87.Доведіть або спростуйте необхідність профвідбору абітурієнтіву внз певного профілю.
- •89. Психолого – педагогічні умови впровадження інновацій.
- •90.Навчальний план,навчальна програма.Навчально-методичний комплекс дисциплін.
5. Класифікація конфліктів за головними ознаками.
Конфлікт – протиборство, зіткнення різних принципів, оцінок, умов, думок та етолонів поведінки. І тому конфлікти класифікують:
- За характером взаємодії: між особистісні, між групові, між національні, між державні, між статеві, внутреособистісні конфлікти.
- За типом розв’язання: легко та складно розв’язувані.
- За змістом: реальні є підгрунття для виникнення, та нереальні нема основи для виникнення.
- За результатом: продуктивні (корисні) допомагають розкрити та змінити нездорові взаємовідносини в колективі, розв’язати протиріччя. Непродуктивні – шкідливі, не дають користі.
- За характером впливу: конструктивні – сприяють підвищенню стабільності та усуненнея ухиляння від норм принципів, деструктивні сприяють руйнуванню установлених норм та поглиблення проблемної ситуації.
- Залежно від напрямків комунікації: горизонтальні (між рядовим членами колективу) та вертикальні (між керівництвом і підлеглим).
- Згідно кількості осіб включених у протиборство.
- За кількості сторін конфлікту, учасниками є соціальні групи, міжособисті. Внутрішньоособисті.
6. Критерії оцінювання зун студентів ( учнів ). Види компентенції визначенні Болонською системою освіти.
У педагогічній літературі критеріями оцінювання ЗУН (навчальних досягненнь) студентів (учнів) визначаються такі:
- соціальні – активність у суспільному житті, участь в д-ті громадських організацій, вміння попереджувати, урегульовувати конфлікти, самостійно приймати рішення й брати на себе відповідальність за їх виконання тощо;
- полікультурні – вміння досягати консенсусу, вирішуючи різні питання, що стосуються як професійної д-ті, так і, повсякденного спілкування з людьми різних поглядів, релегійних конфесій, інших національностей тощо;
- комунікативні – високий рівень культури спілкування в колективі зання декількох мов, і використання їх в практичній д-ті за певних обставин;
- інформаційні – вміння знаходити різноманітну інформацію за допомогою сучасних інформаційних технологій, критично її осмислювати та використовувати для здобуття знань;
- саморозвитку та самоосвіти – передбачають потребу у самовдосконалені, підвищенні професійної майстерності, загального рівня культури, розвитку власних здібностей і т. ін.;
- компетенції, що виявляються як здатність до раціональної продуктивної, творчої д-ті.
Існує Концепція вдосконалення освітнього процесу на економічних факультетах в контексті Болонського процесу.
Метою цієї Концепції є визначення пріоритетних напрямів реформування системи вищої освіти для забезпечення її відповідності до ключових вимог Болонської декларації.
Наближення системи вищої освіти на економічних факультетах до вимог Болонської декларації потребує реалізації низки першочергових заходів, а саме:
1.Запровадження двоциклічної системи навчання: бакалавр, магістр
2.Запровадження Європейської системи кредитів
3.Збільшення к-ті предметів вільного вибору студента, шляхом введення спеціалізацій в рамках загальних спеціальностей
4.Розширення навчальних дисциплін
5.Зміна співвідношення між аудиторними та позааудиторними заняттями
6.Запровадження новітніх форм викладання дисципліни
7.Вдосконалення критеріїв оцінювання знань студентів
8.Розширення сфери застосування іноземної мови професійного спрямування в навчальному процесі
Розглянемо детальніше такий захід, як вдосконалення критеріїв оцінювання знань студентів. Він включає такі підпункти:
1.)Розробка чітких критеріїв оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін
2)Перехід до оцінювання знань студентів шляхом проведення проміжного модульного контролю (ПМК) та іспитів з ПМК
3)Введення диференційованого оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін за вибором за результатами ПМК. Це передбачає отримання студентом протягом навчального симестру оцінок за виконання модульних завдань. Кожне завдання на модуль має свою вагу у загальній оцінці з дисципліни. Наприкінці семестру отримані оцінки та вагові коефіцієнти перемножуються, що визначає загальну оцінку з дисципліни.
4)Оцінювання знань студентів з інтегрованих фахових дисциплін за результатами іспитів з ПМК. Дисципліна розбивається на логічні частини (модулі), кожен з яких має ваговий коефіцієнт. Модулі можуть читатися поступово в різних семестрах, різними викладачами. Виконуючи завдання на модуль, студент отримує оцінку за нього, а наприкінці вивчення дисципліни складає іспит. Загальна оцінка з дисципліни розраховується на вагових коефіцієнтах модулів та іспитів й отриманих за них оцінок.
5)Запровадження Єдиного критерію переведення оцінок, отриманих студентом в Європейську систему оцінювання на основі «Положення про оцінювання знань студентів».