49. Принцип сполучення різних методів і засобів.

Принцип сполучення різних методів і засобів навчання відповідно до завдань і змісту. Процес навчання охоплює широке коло різних засобів навчання, а також багатоманітних методів. Такими є вербальні, наочні, репродуктивні, пошукові, методи стимуляції і мотивації навчальної діяльності і контролю. Кожен викладач, виходячи з завдань і змісту навчання, повинен сам вибирати ті, які на його думку, найбільш ефективні при вирішенні саме цього питання, саме цієї проблеми. Якщо сукупність методів і засобів навчання відповідає поставленим завданням, то ефективність їх виконання зростає як в якісному, так і в кількісному значеннях.

Звичайно, при виборі методів і засобів слід враховувати рівень підготовки учнів та студентів. Враховуючи, що в класі, студентській групі є люди з різним рівнем знань, слід добирати саме такі методи і засоби, які дають можливість активізуватись сильним учням (студентам) і разом з тим принаймні зацікавити більш слабких. Розрахунки тільки на сильну частину групи чи курсу або на слабку дає малоефективні результати. У першому випадку половина присутніх є в становищі статистів, в другому – за одне-два заняття слабкіші учні чи студенти не піднімуться навіть до середнього рівня. Звичайно, розрахунок на «середнячка» знижує темпи навчально процесу і тому викладачеві слід посилити індивідуальну роботу з відстаючими. При цьому не обов’язково це робити кожен раз особисто. Якщо в класі чи на курсі добре поставлена виховна робота, то в якості наставників можна залучити тих із студентів чи учнів, хто краще підготовлений. Цілком зрозуміло, що така акція повинна бути добре організована викладачем.

При виборі різних методів і засобів навчання, залежно від його завдань і змісту, слід кожен раз підходити діалектично: в одному випадку це може дати відповідний ефект, в іншому – невдачу. В такій ситуації слід уважно проаналізувати всю технологію навчання, виявити, яка з ланок навчального процесу виконана недбало, з порушенням вимог педагогічної науки чи психологічних установок.

50. Комунікативні знання вміння навички.

Комунікативні знання –узагальнений досвід людства в комунікативній діяльності, відображення у свідомості людей комунікативних ситуацій у їх причинно-наслідкових звязках і відношеннях. Особливістю комунікативних знань є комплексність , що потребує від учителя вміння синтезувати матеріал для успішного розвязання комунікативних задач, аналізу комунікативних ситуацій, вибору ефективних засобів комунікації.

Їм притаманна індивідуальна забарвленність , оскільки комунікатор не лише озвучує здобуту інформацію, а й передає власний комунікативний досвід

Комунікативні уміння- комунікативні дії засновані на грунтовній теоретичній і практичній підготовленості що дає змогу творчо використовувати комунікативні знання, навички для відображення і перетворення дійсності За своєю сутністю вон є внутрішньою моделлю майбутньої комунікації, забезпечують її ефективність.Формуючись у процесі комунікації, комунікативні уміння є наслідком розвитку комунікативних здібностей- здатності до спілкування з іншими людьми.

Комунікативні здібності, знання, уміння трансформуються у комунікативні навички- автоматизовані усвідомленні дії, що сприяють швидкому і точному відображенню комунікативних ситуацій, обумовлюють адекватність сприйннятя, розуміння обєктивного світу, вплив на нього у процесі педагогічної комунікації.

Отже, основою професійно-педагогічної комунікації є спільна діяльність субєктів комунікації, опосередкована взаємообміном інформацією, у процесі якої кожен субєкт засвоює загально-людський досвід, історично сформовані суспільні, педагогічні цінності, знання й способи комунікативної діяльності, а також виявляє, розкриває власні психічні якості.