5 Борис Гринченко. Народные спектакли. - Чернігів, 1900, с. 41.

Отже, Грінченко пророкував зникнення суржику, що його називає жаргоном (очевидно, міським). Він не міг передбачити ні успіху «За двома зайцями» в другій половині XX століття, ні того, що може з'явитися література, писана суржиком. Однак у постмодерному світі контамінація, зростання мов - мовна гібридність стає особливо поціновуваною. Досить, скажімо, сказати про популярність піджину в країнах Карибського моря як особливого просторозмовного варіянту англійської мови, зрощеної з оригінальними мовами народів цього регіону. Карибський піджин виник унаслідок колоніялізації та змішування мов різних народів цього регіону, наприклад, baby -pikinini; believe - bilip, bilipim; Bibie - Baibel; boss - masta, bos; cake - kek; chair - sea, sia; cheese - sis. Піджином твориться і особлива література, зокрема, поезія.

Отож, окрім актуальности в контексті національної мовної політики, суржик стає цікавий як явище постмодерної ситуації в Україні. Саме постмодернізм проявляє загострену увагу до явищ ґібридности мови, поліморфізму мовних форм, гетеро-глосії дискурсів. Український суржик, білоруська трасянка -це форми ґібридности мови, яка своєю неофіційністю, простонародністю і просторозмовністю підриває авторитарність офіційної мови. В певному сенсі суржик - також відкриття чи нововинайдення постмодернізму. Як зауважив Жолдак, найбільше радіє з його суржикових оповідань інтелігенція, бо «вона вже подолала в собі той дурний суржик і знає, як із ним боротися. Суржикомовне населення не реагує ніяк, бо не сприймає того суржика як прийом, оскільки направду розмовляє ним».

Збірник Жолдакових оповідань «Яловичина (Макабреска)» (1991) репрезентує фраґментовані сценки з життя, щось на зразок фольклорних міських оповідних мініятюр, де поєднуються ірреальний та реальний час, ідеологічна й буденна свідомість, солдатський анекдот і пародія на радянський фольклор («Іван і Сталін», «Поєхалі», «Маня іль Таня»). Жолдаків оповідач - homo sovieticus. Його зацікавлення «низькими» пристрастями та «високими» ідеями рівноправне, як, наприклад, в історії «дєвочки Свєти», котра

іскоренила за рубежом работорговлю, ікстремізм, наркоманію і разврат как такові, прибліжая таким образом їх по путі соціяльного проґреса, к болі високим формаціям развитія, а іменно - к нашиїм6.

6 Богдан Жолдак. Яловичина (макабреска). - Київ: Рось, 1991, с. 61.

Прикметно, що іронія та сміх буденні й народжуються з масової свідомости й трафаретних образків і ситуацій, які раптом виходять зі своїх звичних рамок. Кондуктор в електричці раптом викликає асоціяції з кимось у «віночку з колючок», безногий інвалід, навпаки, виявляється не заслуженим ветераном, а стукачем. А оповідача, замість працювати над репортажем про героїв спорту, чомусь так і тягне говорити про те, як кочегар у бойлерній підглядає через дірочку в жіночу роздягальню («Тільки-но»),

Жолдакові колажі, гібриди Подерв'янського, лялькові Дібровині герої-манекени відображають монструозністьлшсо-вої радянської свідомости. Можна було б назвати цей тип іронії карнавальним, якби не його прикметна особливість. Це не перевертання «низу» та «верху», а своєрідне мазохістське затримування такого перевертання, адже «низ» і «верх» виявляються тотожними, себто є частинами одного загального тотального світопростору. Байки, слухи й анекдоти радянських часів, розповіді-пастки й натяки, підглядання та підслуховування - все це фіксує погляд одночасно знизу й зверху, ззовні та зсередини.

Ще один крок - і суржик переростає в ньюспік, а оповідач-марґінал виявляється центральною фігурою нового часу - «новим українцем».

Тоталітарна культура має сталу тенденцію до експансії масової комунікації. Мова стає нормативною, ідеологізованою, перетворюється на стереотип, кліше, а індивідуальне мовлення, натомість, стає пасивним. Тоталітарна мова вилучає з кодексу мовної поведінки знижений, розмовний стиль, оскільки його ознакою є спонтанність та індивідуальність. Відтак прикметно, що в післятоталітарний період активізується суржик, адже загалом

на тлі комунікативних норм тоталітарного типу несподівано приємними виявляються мовні тактики запевнення в значущості, укрупнення партнера, конфіденційності, силоміць вилучені з тоталітарного мовного вжитку7.