Література

1. Фінансова звітність ВАТ«Херсонського заводу карданних валів морського » за 2009-20011 роки

2. Белобтецький И.А. Прибуток підприємства. // Фінанси України. -1999 №3, с.40 - 47.

3. Калина А.В. та ін. Сучасний економічний аналіз і прогнозування: Посібник. - К.:, 2007. -272 с.

УДК 330. 564. 2: 330. 562

О. В. НІКОЛАЄНКО

В. В.ПИРОГОВА

А. В.ТАРАСЮК

Основні тенденції в формуванні і розподілі особистих доходів населення і еволюція соціальної структури суспільства

Визначальною складовою розподілу національного доходу є доходи населення. Економічна теорія пояснює розподіл доходів як результат попиту на продуктивні послуги та їх пропонування. Попит на працю як основне джерело доходів населення та пропонування праці впливають на величину доходів у вигляді заробітної плати. Величина заробітної плати залежить від вартості робочої сили.

Економічна теорія видвигає різні концепції суперечностей у розподілі доходів. Марксизм пояснює його існуванням експлуатації працюючих, тобто згідно з теорією трудової вартості заробітна плата не є відображенням вартості робочої сили; маржиналізм — теорією граничної продуктивності факторів виробництва; неокласичний напрям — індивідуальними здібностями та ринковими силами. Кожна з теорій характеризує відповідний бік розподілу доходів населення.

Доходи населення чи господарств формуються за рахунок надання послуг робочою силою, індивідуальною трудовою діяльністю, власністю, соціальних трансфертних платежів. Мінімальною межею величини доходів населення є прожитковий мінімум. Це вартісна величина, необхідна для підтримання фізіологічної життєдіяльності людини засобів існування. Якщо індивідуальні доходи нижче цієї межі, то наступає скорочення населення в країні. Крім того, в суспільстві є частина непрацездатного населення, яке вимагає матеріальної підтримки. Держава здійснює перерозподіл національного доходу через систему соціальних виплат. Перерозподіл доходів є однією з функцій уряду.

Функціональний розподіл доходів відбиває реальний його розподіл серед громадян в умовах, коли можлива однозначне розпізнавання соціального статусу як особи найманої праці, так і власника майнового капіталу. У сучасних умовах у наявності розмивання соціального статусу, що виражається в тому, що наймані робітники одночасно є власниками капіталу, володіючи різноманітними видами цінних паперів, нерухомістю, організуючи приватний бізнес. Якщо біля 90 % населення враховується національною статистикою як особи найманої праці і водночас частка власників (з урахуванням членів сім'ї) доходить до 50 %, то в наявності зміни соціального статусу, що значно згладжує проблему класового протистояння.

Функціональний розподіл доходів, як бачимо, не відбиває доходи сімей і приватних осіб, що можуть володіти різними виробничими чинниками. Сукупні доходи населення формуються з різних джерел і перерозподіляються між сім'ями в залежності від їхнього розміру і складу. Персональний розподіл доходів вимірює розподіл доходів між сім'ями. Персональний розподіл доходів відрізняється значною нерівномірністю, виміряти яку можна на основі методології Парето-Лоренца-Джінні. Ще на початку XX ст. В. Парето на основі фактичних даних про розподіл доходів сформулював закон, названий його ім'ям. Відповідно до “закону Парето” між рівнем доходів і числом їхніх одержувачів існує обернена залежність, інакше кажучи, персональний розподіл доходів стійко нерівномірний, причому рівень нерівномірності в розподілі доходів – “коефіцієнт Джінні-Парето” – у різних країнах приблизно однаковий. У концепції Парето різниця доходів розглядається як незмінна і незалежна від соціальних і політичних чинників величина.[1, 12]

Якщо доходи розподіляються рівномірно, то кожна група сімей повинна одержувати дохід. Ця ситуація характеризується як абсолютна рівність. Протилежна абсолютній рівності гіпотетична абсолютна нерівність відповідає ситуації, коли 1 % сімей одержує 100 % доходу, а інші не одержують нічого.

Узагальнення фактичних даних на базі описаної методології використовується для оцінки ступеня нерівності розподілу доходів у різні періоди часу, між різними країнами або групами населення.

Розмір доходів тісно пов'язаний із багатством і добробутом сімей. Взаємозв'язок доходів і багатства прямий (рівень доходу визначає розмір багатства) і обернений (чим вище багатство, тим вище доходи від нього). Фактичні дані про розподіл багатства спеціалісти оцінюють як менш надійні, ніж інформація про поточні доходи. Різниця між рівнями грошових доходів різних груп і верств населення у порівнянні з різницею між рівнями грошового багатства різних груп і верств населення (майновою різницею) кількісно більш стала. У різних країнах співвідношення між ступенем різниці доходів і багатства різне, але якщо різниця доходів за останні роки мало відрізняється, то різниця багатства, на думку спеціалістів, росте. Це побічно підтверджує, що ріст частки, що випереджає, доходів від власності – багато в чому результат інфляційного перерозподілу.

Іншим конкретним способом вивчення різниця між рівнями грошових доходів різних груп і верств населення є обчислення децильного коефіцієнта. Для цього виділяються дві крайні доходні групи населення, кожна з яких складає 10% від загальної кількості сімей. В першу групу включаються сім`ї з найбільшим середнім доходом в розрахунку на одну людину, а в другу – з найменшим доходом. Відношення показників доходу першої групи до другої показує, наскільки різні доходи в країні. Допустимий ступінь різниці доходів не повинен перевищувати 5-7 разів, що означає достатній рівень зацікавленості у збільшенні доходів для першої групи населення і разом з тим захищеності тих, хто знаходиться в другій групі.

Різниця між рівнями грошових доходів різних груп і верств населення формується під впливом різних чинників, пов'язаних з особистими досягненнями або незалежних від них, що мають економічну, демографічну, соціобіологічну або політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: розбіжність в спроможностях (фізичних і інтелектуальних), розбіжність в освіті і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, фахову ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і положення на ринку, удачу, везіння і дискримінацію.

Все різноманіття чинників, що впливають на різницю доходів, можна умовно розділити на ті, що залежать від доходоотримувачів, а також ті, що не залежать від особистих зусиль. Межа між цими групами чинників може бути більш-менш рухомою: вроджені здібності і талант можуть не привести до росту доходу і не знайти застосування, у той час як скромні здібності можуть бути розвиті в результаті освіти і сильної трудової мотивації; володіння власністю в спадщину може привести як до її збільшення, так і до втрати об'єктів власності і доходів від неї. Чинники різниці між рівнями грошових доходів різних груп і верств населення по-різному впливають на ступінь нерівномірності розподілу доходів. У цілому доходи розподілені більш нерівномірно за чинниками власності, чим за трудовими, але співвідношення між цими чинниками різне в різних країнах і в різний час.

Зіставлення розподілу доходів і розподілу можливостей між людьми показує, що доходи, навіть трудові, а не від власності, розподілені не настільки рівномірно, як здібності.

Факти свідчать, що розподіл людей за доходами і за здібностями можна описати математично за допомогою кривих логарифмічно нормального розподілу. Наприклад, децильні коефіцієнти різниці показують співвідношення доходів 10 % нижчих і вищих доходних груп і використовуються для оцінки різниці доходів у світовій практиці.[2, 33]

Всі чинники різниці між рівнями грошових доходів різних груп і верств населення, що не залежать від особистих зусиль, виконують роль своєрідних бар'єрів на шляху підвищення доходного статусу. Державний перерозподіл доходів і соціальної політики в цілому покликаний ліквідувати наслідок одних бар'єрів і нейтралізувати або послабити дію інших. Розвиваючи систему державної освіти і медичного обслуговування, приймаючи закони, що охороняють права людини, обмежують дискримінацію за статтю, віком або етнічними ознаками, держава сприяє формуванню доходів як процесу, що об'єктивно розвивається.