Література

1. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. Навчальний посібник. Київ «Знання-Прес», 2001.

2. Клочко В. Глобалізація та її вплив на країни з перехідною економікою// Економіка України, 2001. - №10, с. 51-58.

3. Лук'яненко Д.Г. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації. Монографія. Київ: КНЕУ, 2001, 538 с.

4. http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=27945

5. http://www.slv.com.ua/darom/ekonomika/043 .html

УДК 331.2(477)

Муравчук В.А.

Шарко М.В.

Проблеми регулювання оплати праці в Україні

Розглянуто негативні тенденції у сфері оплати праці, обгрунтовано необхідність посилення державного втручання у сферу регулювання оплати праці з метою підвищення рівня життя працюючих громадян в Україні.

Вступ. Результати реформування української економіки свідчать про негативні наслідки фактичного виходу держави зі сфери регулювання відносин у сфері оплати праці, що поряд із лібералізацією цінової політики призводить до унеможливлення застосування ефективних механізмів зростання як доходів населення, так і заробітної плати працівників [1-6].

Основний розділ. Проблематика оплати праці в Україні турбує вчених-економістів та науковців як у фундаментальному, так і в прикладному напрямках досліджень. Різні точки зору щодо вирішення цієї проблеми та шляхи її розв’язання пропонують Д.П. Богиня, В.М. Гончаров, О.В. Додонов, А.М. Колот, Н.Д. Лук’янченко, В.М. Новиков та інші [3-6].

Розрізняють два принципові підходи у розумінні сутності заробітної плати :

• заробітна плата є результатом розподілу доданої вартості за працею, коли представляє собою грошовий еквівалент частки трудового внеску працівника в кінцевий спільний результат праці ;

• заробітна плата є результатом розподілу доданої вартості за вартістю (ціною) робочої сили, коли її величина відповідає ціні продуктів, необхідних для відтворення саме цієї робочої сили.

Як свідчать проведені дослідження, внаслідок неефективної державної політики щодо регулювання оплати праці, темпи зростання номінальної і реальної заробітної плати за 2003-2009 рр. мають значну розбалансованість та характеризуються ознакою : при зростанні номінальної заробітної плати у 5,87 разу, реальна заробітна плата зросла лише у 1,29 рази [2]. Проблематика оплати праці в Україні характеризується також такими негативними тенденціями :

• внаслідок ринкових економічних реформ відбулися суттєві зміни в розмірах диференціації заробітної плати за галузями, видами економічної діяльності та всередині них ;

• темпи зростання заробітної плати у сфері послуг більш ніж удвічі перевищили темпи зростання в цілому по Україні та у 1,5 раз в реальному секторі економіки[1].

Заробітна плата у структурі грошових доходів населення у 2009р. залишалася на низькому, порівняно з індустріально розвинутими країнами, рівні. Вона становили лише 44 %, у той час як у країнах ЄС складає понад 70% всіх грошових фондів. У той же час неконтрольовані процеси в ціноутворенні не дозволяють підвищувати реальні доходи працівників у порівнянні зі статистичним зростанням заробітної плати. Відсутність ефективних механізмів підвищення реальних доходів та збереження низької вартості робочої сили не сприяє відтворенню основних функцій заробітної плати та призводить до зростання її диференціації між галузями та видами економічної діяльності.

Статистичне зростання заробітної плати не пов’язується із поліпшенням економічної діяльності, а є наслідком чергового підвищення рівня мінімальної заробітної плати, темп зростання якої є підставою статистичного зростання заробітної плати. Але при такому підвищенні, якщо погіршується робота економіки, традиційним заходом для суб’єктів господарювання щодо встановлення розміру ставок та окладів у відповідності до перерахунку за єдиними тарифними сітками та норм галузевих угод є скорочення певної кількості працівників та (або) фонду робочого часу.

Згідно з ЗУ «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, установлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається КМУ, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються кабінетом Міністрів України.

Роль держави у сфері регулювання заробітної плати повинна виявлятися також в організації перспективних наукових досліджень, вивчення і поширення прогресивного досвіду; науково-методичному забезпеченні формування й оновлення тарифної системи, ефективної системи нормування праці тощо.

Висновок. Проблема державного регулювання оплати праці загострюється внаслідок декількох причин : а) відсутність дієвого контролю з боку держави за політикою оплати праці; б) недосконалість науково-методичного забезпечення процесу регулювання оплати праці; в) невиконання чинного законодавства.

Необхідно переглянути політику регулювання оплати праці в частині посилення контролюючих функцій держави за процесом формування та розподілу витрат від національного до локального рівнів економіки, що зумовлює вкрай необхідну розробку методології та концептуальних основ обґрунтованого збільшення витрат на оплату праці в Україні.