Розділ 19 облік податку на прибуток

19.1 Зміст і необхідність визначення облікового та податкового податку на прибуток

За вимогами П(С)БО 17 «Податок на прибуток» підприємства України повинні визначати тимчасові різниці, що виникають через відмінності в оцінках активів чи зобов'язань за даними фінансової звітності та податковою базою. Підприємства можуть визначати їх щоквартальну, визнаючи при цьому в проміжній звітності відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання. П(С)БО 17 «Податок на прибуток» дозволяє також визначати їх лише при складанні річної фінансової звітності. У такому випадку при складанні проміжної (квартальної) звітності відстрочені податкові активи або зобов'язання не визначаються. У звіті про фінансові результати у стаття «Податок на прибуток від звичайної діяльності» відображається сума поточного податку на прибуток (визначеного за податковим законодавством).

Різниці, що виникають, можуть бути анульовані в майбутніх періодах або бути такими, що не анулюються. Якщо їх анулювання неможливе в наступних облікових періодах, то такі різниці не враховуються при визначенні відстрочених податкових активів чи зобов'язань. Прикладом таких різниць можуть бути штрафи, пеня, неустойки сплачені (нараховані). У бухгалтерському обліку вони відносяться до складу інших операційних витрат, зменшуючи обліковий прибуток; при визначенні податкової бази розрахунку цього податку не враховуються у складі валових витрат. Якщо на підприємстві суми нарахованого облікового і податкового прибутку відрізняються через наявність постійних різниць і тимчасових різниць у звітному періоді немає, то у статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» звіту про фінансові результати відображається сума поточного податку на прибуток.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності визначено П(С)БО 17 «Податок на прибуток». У П(С)БО 17 визначено зміст понять облікового та податкового прибутку.

Обліковий прибуток (збиток) — сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у звіті про фінансові результати за звітний період.

Податковий прибуток (збиток) — сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.

Сума податкового прибутку або збитку нараховується виходячи з податкової бази. Податкова база активу і зобов'язання — оцінка активу і зобов'язання, яка використовується з метою оподаткування цього активу і зобов'язання при визначенні податку на прибуток.

Між обл.іковим і податковим прибутками (збитками) визначають постійні та тимчасові різниці.

Постійною вважається різниця між податковим прибутком (збитком) за певний період, що виникає в поточному звітному періоді і не анулюється в наступних звітних періодах.

Тимчасовою є різниця між оцінкою активу або зобов'язання за даними фінансової звітності та податковою базою цього активу або зобов'язання відповідно. Тимчасова різниця може призводити до зменшення податкового прибутку (збільшення податкового збитку) у майбутніх періодах.

Порядок оподаткування податкового прибутку (збитку) визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 № 238/97-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі — Закон).

За ст. 3.1 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) платником податку протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Валові витрати — сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальних формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх дальшого використання у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах визначених норм амортизаційних відрахувань.

Доходи та витрати в бухгалтерському обліку визнаються за принципом нарахування, за яким результати господарських операцій визнаються і відображаються тоді, коли вони відбуваються незалежно від руху грошових коштів. Принцип нарахування використовується одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються й у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку з визнаними в даному звітному періоді доходами.

Датою збільшення валових доходів чи витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбудеться будь-яка з подій, що сталася раніше:

— дата списання коштів з банківських рахунків платника податку;

— дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку робіт (послуг).