2.2. Операцiйний цикл дiяльностi підприемства

Операцiйний цикл — гпромiжок часу між придбанням запасiв для здiйснення дiяльностi та отриманням коштiв вiд реалiзацiї виробленої з них продукцiї або товарiв i послуг.Тривалiсть операцiйного циклу дiяльностi пiдприемства залежить вiд таких факторiв :

• особливостей дiяльностi пiдприемства;

• тривалостi технологiчного процесу виготовлення продукцiї;

• наявностi налагоджених зв’язкiв з постачальниками та покупцями;

• надiйностi постачальникiв та покупцiв.

Операцiйний цикл у торговельному пiдприемствi може тривати всього кiлька днiв, якщо пiдприемство-посередник купуе товари безпосередньо на складi виробника i доставляе покупцю (мал. 2.1), який негайно здiйснюе оплату за них.

М ал. 2.1. Операцiйяий цикл торговельного пiдгiрисмства

Операцiйний цикл виробничого пiдприемства залежить вiд тривалостi технологiчного процесу.

Технологiчний процес — перiод від отримання матерiалiв до оприбуткування готової продуткцiї. Операцiйний цикл виробничого пiдприемства тривае від кiлькох днiв до кількох мисяцiв. Наприклад, пiдприемство, що виготовляе побутовi електроприлади, за день може мати вихiд продукцiї в сотні або й тисячi виробiв. Якщо пiдприемство оптом реалiзуе її покупцям, то за короткий перiод часу отримуе виручку вiд реалiзацiї продукцiї. Операцiйний цикл дiяльностi такого підриемства, як правило, е меншим від 1 мiсяця. Якщо підприемство виготовляе технiчно бiльш складнi вироби, наприклад пасажирськi вагови для залiзнiцi, його операцiйний цикл, як правило, становить бiльше за 1 мiсяць. Для суднобудiвного заводу один операцiйний цикл може становити 2—3 роки.

Визначення операцiйного циклу для пiдприемства має важливе значення, оскiльки його тривалiсть справляе вплив на группування об’ектiв бухгалтерського облiку та умови їх використання.

2.3. Елементи фiнансового стану пiдприемства

Основнi елементи, що впливають на фiнансовий стан пiдприемства, — це активи, зобов’язаняя та капiтал.

Активи — це ресурси, контрольованi пдприемством у результатi минулих подiй, використання яких, як очiкуеться, приведе до надходження економiчних вигiд у майбутньому.

Втiленi в активi майбутнi економiчнi вигоди очiкувано можуть сприяти надходженню на пiдприемство грошових коштiв чи iнших активiв, необхiдних для проведення дiяльностi.

Пiдприемство може займатись виготовленням продукцiї та її реалiзацiею, продажем придбаних товарiв, наданням послуг, використанням робiт. У процесi здiйснення дiяльностi воно використовуе свої активи для отримання продукцiї (товарiв, робiт, послуг), якi здатнi задовольнити вимоги користувачiв, що готовi заплатити свої грошi за них. Економiчнi вигоди вiд використання активiв настають лише за умови отримання прибуткiв вiд операцiй з ними. Це означае, що цiна, за якою активи облiковуються на балансi, повинна бути нижчою за цiну їх обмiну або продажу. Якщо оцiцка активiв за балансом е завищеною i внаслiдок їх продажу (обмiну) пiдприемство очiкуе отримати збитки, то такi активи пiдлягають переоцiнцi. Реалiзацiя майбутньої економiчної вигоди означае також надходження на пiдвриемство найлiквiднiших iз активiв — грошових коштiв чи їх еквiвалентiв або отримання можливостi зменшити вiдплив коштiв з пiдприемства. Надходження грошових коштiв та їх еквiвалентiв вiдбуваеться, якщо пiдприемство здiйснюе реалiзацiю активiв; зменшення вiдпливу коштiв можливе за умови економiї виробничих ватрат.

Надходження майбутнiх економiчних вигод на пiдприемство може здiйснюватись шляхом:

• використання актавiв у виробництвi продукцiї, виконаннi робiт чи наданнi послуг;

• обмiну на iншi активи;

• використання для погашення заборгованостi;

• розподiлу мiж власниками при лiквiдацiї пiдприемства.

До необоротних актиiвiв вiдносять основнi засоби, нематерiальнi активи, незавешенi фiнансовi iнвестиції довгострокову дебiторську заборгованiсть та iнщi (мал. 2.2).

Довгостроковi (необоротнi) активи придбаваються пiдприемством з метою використання, а не для продажу. Вiднесення окремих об’ектiв до довгострокових або поточних активiв залежить не вiд можливого термiну використання, а вiд призначения. Наприклад, якщо пiдприемство купує автомобiль для перепродажу, воно вiдображае його в складi товарiв (поточних активiв), для використання в складi основних засобiв (довгострокових активiв). Окремi види довгострокових активiв зазнають фiзичного та морального зносу, тому пiдлягають амортизацiї та переоцiнцi.

Амортизацiя — це систематичний розподiл вартостi, яка амортизусться, необоротних активiв протягом строку iх корисного використання (експлуатацiї):

Використання довгострокового активу призводить до зменшення корисностi та зростання витрат пiдприемства, якi дорiвнюють сумi нарахованого зношення.

Надходженню активiв на пiдприемство передують минулi операцiї або подiї: Їх придбання, створення або безоплатне отримання.

Активи — це ресурси, що контролюються пiдприемством, як i вигоди вiд їх використання. Отже, наявнiсть права власностi пiдприемства на активи, що використовуються, не є необхiднiстю. Бльше того, за балансом пiдприемства можуть утримуватись активи, якi йому не належать. Наприклад, основнi засоби, придбанi на умовах фiнансової оренди (що передбачае можливiсть придбання орендарем об’єкта пiсля закiнчення термiну оренди). Право власностi на такi активи переходить при повнiй оплатi за них, що не заважає пiдприемству отримувати економiчнi вигоди вiд їх використання протягом строку оренди.

Бiльшiсть активiв пiдприемства мають Матерiальну форму, яку в процесi виробництва в окремих випадках навiть можна змiнити. При цьому пiдприемство визнае також нематерiальнi активи, вартiсть яких визначаеться правами та привiлеями, вiд використання яких пiдприемство очiкуе отримання майбутнiх економiчних вигiд. Наприклад, це лiцензiї, торговi марки, право на оренду земельних дiлянок чи примiщень та iн.

До обортних (поточних) активiв (мал. 2.2) вiдносяться грошовi кошти та їх еквiваленти, не обмеженi у використаннi, виробничi запаси, дебiторська заборгованiсть за товари роботи та послуги, дебiторська заборгованiсть за розрахунками та iн.

Операції, якi очiкуються в майбутньому, не приводять до появи активiв на пiдприемствi. Наприклад, укладання угоди на придбання запасiв i навiть здiйснення попередньої оплати за них не є пiдставою для їх визнання. Однак якщо пiдприємством було оплачено попередньо витрати, якi вiдносяться до майбутнiх звiтних перiодiв, то воно визнє особливий актив — витрати майбутнiх перiодiв. Прикладом таких витрат є наперед сплачена орендна плата, страховка та iн. Витрати майбутнiх перiодiв можуть бути оборотними i необоротними, залежно вiд часу вiднесення визнаних активiв на витрати. Наприклад, пiдприємство, що орендує примiщення, заплатило орендну плату в груднi 2003 року за 6 мiсяцiв 2004 року в сумi 12 000 грн. При складаннi фiнансової звiтностi за 2003 рiк воно визнає у складi витрат майбутнiх перiодiв 12 000 грн. У мiру наданних послуг з оренди у 2004 роцi витрати майбутнiх перiодiв зменшуються, i пропорцiйно зростають витрати на оренду. Станом на 31.03.2004 витрати майбутнiх перiодiв становитимуть 6000 грн. (12 000— (3 мiс. х 2000 грн)), витрати на оренду вiдповiдно 6000 грн. (3 мiс. х 2 000 грн).

Зобов‘язання — заборгованiсть пiдприємства, яка виникає внаслiдок минулих подiй i погашення якої, як очiкується, призведе до зменшення ресурсiв пiдприємства, що втiлюють економiчнi вигоди.

Зобов’язання виникає внаслiдок фактичного отримання пiдприємством матерiалiв, товарiв, робiт чи послуг, нарахування витрат чи податкiв, якi слiд оплатити в майбутньому.

Отже, погашення зобов’язання означає вiдплив майбутнiх економiчних вигiд, якi можуть здiйснюватись способами:

• сплата грошових коштiв;

• передачi iнших активiв (за бартерними угодами);

• надання послуг (за бартерними угодами);

• замiни одного зобов’язання iншим;

• перетворення зобов’язання на капiтал.

Заміна даного зобов’язання iншим можлива, наприклад, при видачi векселя замiсть наявної кредиторської заборгованостi перед постачальвниками.

Прикладом перетворення зобов’язання на капiтал є обмiн емiтоваквх підприсмством облiгацiй на акцй власної емiсiї.

Зобов’язання не визнається, якщо кредитор вiдмовляеться вiд його оплати пiдприємством.

Усі зобов’язання пiдприємства можна подiлити на довгостроковi, поточнi та такi, термiн виплати яких точно не визначений. Останні називаються забезпеченними. Поточними вважаються зобов’язання, що повиннi бути погашенi протягом дванадцяти мiсяцiв з дати виникнення (одного операцiйного циклу), необоротними всi, що не вiдносяться до оборотних (мал. 2.2). До поточних зобов’язань вiдносять короткостроковi кредити банкiв, кредиторську заборгованiсть за товари, роботи i послуги, кредиторську заборгованiсть за розрахунками, за умовами оплати за якими не визначаеться термiн бiльше вiд одного року (одного операцiйного циклу дiяльностi) пiдприємства. Як правило, очiкуеться, що цi зобов’язання будуть погашенi за рахунок поточних активiв пiдприємства, i тому слiд перiодично здiйснювати порiвняння мiж ними. Рiзниця мiж поточними активами та зобов’язаннями пiдприємства визначаеться як його робочий капiтал. Зобов’язання вiдносяться до довгострокових, якщо є обумовленi угодами термiни їх погашення, якi становлять понад 1 рiк (один операцiйний цикл). До довгострокових зобов’язань вiдносять довгостроковi позики банкiв, довгостроковi фiнансовi зобов’язання, вiдстроченi податковi зобов’язання та iншi. Забезпечення — це зобов’язання з невизначеними сумою та або часом погашення на дату балансу. Забезпечення створюється при виникненні внаслiдок минулих подiй зобов’язання, погашеннi яiкого, ймовiрно, призведе до зменшення ресурсiв, якi втiлюють у собi економiчнi вигоди, та його оцiнка може бути визначени шляхом проведення аналiтичних розрахункiв. До забезпечень можна вiдвести резерви виплат вiдпусток, додаткове пенсiйне забезпечення, забезпечення гарантiйних зобов’язавь та iнше можна створювати забезпечення для покриття майбутнiх збиткiв або втрат. До облiку та вiдображення у фiнавсовiй звiтностi приймаються лише теперiшнi (наявнi) зобов’язання. Рiшення пiдприємства в майбутньому придбати активи на умовах вiдстрочення платежу чи одержати позику в банку, навiть за умови укладення угоди на здiйснення цих операцiй, не приводить до виникнення зобов’язання. Особливим видом зобов’язань є доходи майбутнiх перiодiв. Вони виникають при отриманнi пiдприємством грошових коштiв, якi визнаються як доходи майбутнiх облiкових перiодах. Наприклад, наперед отримана вiд орендаря орендна плата попередня оплата за квитки для проїзду в пасажирському транспортi та iн. Капiтал - це залишкова частка в активах пiдприємства за вирахуванням зобов’язань. Розмiр власного капiталу залежить вiд величини оцiнки активiв i зобов’язань пiдприємства. Якщо активи та зобов’язання пiдприємства оцiненi вiдповiдно, то розмiр капiталу повинен дорiвнювати сумi, яку можна отримати вiд продажу чистих активiв пiдприємства. Чисті активи визначаються як рiзниця мiж активами i зобов’язаннями пiдприємства. Якщо акцiї пiдприємства перебувають в обiгу на фондовому ринку, то вартiсть капiталу наближено дорiвнює сукупній ринковiй вартостi всiх його акцiй. Капiтал призначений для: — забезпечення ведення дiяльностi; забезпечення вимог кредиторiв. Капiтал пiдприємства може бути подiлений на групи (мал. 2.2.) Статутний капiтал створюеться внесками учасникiв на момент створення пiдприємства. Резервний капiтал створюється асигнуванням частини чистого прибутку на покриття непередбачуваних збиткiв. Вiдображення наведених елементiв фiнансової звiтностi здiйснюється з використаняям рiвностi:

АКТИВИ = 3ОБОВ’ЯЗАННЯ + КАПІТАЛ.

Таку рiвнiсть називають основним балансовим рiвнянням. Звiдси:

КАПІТАЛ = АКТИВИ - ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.

Чим бiлшими е активи пiдприємства i меншими його зобов’язання, тим бiльший його капiтал i кращий фiнансовий стан.