Благодійний — благочинний

Ці слева хоча й мають спільний старослов'янський корінь благо, з яким у мові утворено чимало лексем, але вони різняться не лише значеннями, а й сферами функціонування.

Благочинний — назва служителя культу, що керує церквами кількох парафій. Відповідно його посада йменується благочинство. Напр.: "Патріарх Іова запровадив посаду "попівських старост" (благочинних)" (з газ.); "Не чув тебе наш благочинний, а то до хору взяв би, — додав Микола" (В. Шевчук); "Він [о. Артемій] став недавно благочинним, і це благочинство пригодилось йому, щоб через йоге добувати собі користь навіть од сусідніх дідичів" (І. Нечуй-Левицький).

Благодійний же — це (1) корисний, благотворний, добрий і разом з тим (2) призначений для надання матеріальної допомоги бідним, сиротам і т. ін. Напр.: "Нині ідеї милосердя воскресають, широкий благодійний рух громадськості відроджується" (з газ.); "Учасники шоу-програми відвідують будинки для людей похилого віку і дитячі будинки, лікарні, займаються благодійною діяльністю" (з газ.). Саме у другому значенні та у сполуках типу благодійна програма, благодійний аукціон, благодійна справа, благодійне свято, благодійний внесок і под. це слово видається співзвучним із благочинній. До того ж і практика ЗМІ показує, що слово благочинний вже вживають як синонім до благодійний у 2-му значенні; поp.: "Грошові кошти від проведення лотереї частково

підуть на благочинні внески до Фонду Червоного Хреста України" (з газ.).

Оманлива синонімічність виникла під впливом паронімічної схожості слів, а також подібності значень їх складників: чинний — діяльний, активний та дійовий — здатний активно діяти; здатний впливати на що-небудь. Ще об'єднує ці слова сема "служіння" — власне, служіння благородній справі.

Бурштин — янтар

Простежмо тлумачення цих слів у ряді словників української мови і пересвідчимось, що вони мають тотожне значення і є взаємо­замінними у текстах різних стилів і жанрів. Зокрема, авторитетним підтвердженням цьому є "Словник синонімів української мови", де бурштин і янтар подано в одному синонімічному ряду без жодних рекомендацій-обмежень щодо вживання.

Ще на початку минулого століття знак смислової рівності між цими словами поставив Б. Грінченко, пославшись також на авторитет Є. Желехівського: "Бурштин, ну, м. Янтарь. Желех.". Значно пізніше цю абсолютну значеннєву відповідність науково підтвердив академічний 11-томний Словник української мови. Янтар тут має визначення: 1. Скам'яніла викопна смола хвойних дерев (переважно жовтого кольору різних відтінків); 2. Виріб з цієї смоли. У тому ж словнику під гаслом бурштин читаємо: те саме, що янтар.

В Універсальному словнику-енциклопедії автори виносять обидва слова в єдине гасло, що не залишає жодних сумнівів у їх значеннєвій тотожності: бурштин (янтар), природна органічна сполука, викопна смола хвойних дерев. Отже, не дивно, що і в науковій, і в науково-популярній літературі ці слова функціонують рівноцінно: "Бурштин добувався не тільки на побережжі Балтійського моря, а і в середній течії Дніпра" (О. Воропай); "Башняк бачив багато янтарю, який видобувають у великій кількості на східному березі Сахаліну" (з газ.). Так само взаємозамінними є бурштин і янтар, коли вони уживаються як назви коштовностей: "Блимали нанизані на ремінці персні і обручки, палали жаровнями миски шліфованих, але не оправлених бурштинів" (3. Тулуб); "Доречним подарунком у таких випадках можуть бути менш претензійні сердолік, янтар чи бірюза" (з журн.).

А якому ж із названих слів віддають перевагу наші письменники? Мабуть, жодному, бо як бурштин, так і янтар в українській літературі стають основою для творення рельєфних художніх образів: "Чиста рідина світиться проти свічки, як бурштин, золотистими переливами" (П. Колесник); "Осінні вечори прозорі, як янтар " (А. Малишко); "Яблуко лежить переді мною світле, аж прозоре, мов янтар " (М. Рильський).