Взаємний — обопільний

Це семантичне близькі слова, які збігаються у значенні "спільний для обох сторін". Чи ж завжди, у всіх мовних ситуаціях вони є взаємозамінними?

Щоб з'ясувати цю стилістичну проблему, згадаймо, як ми говоримо: взаємна чи обопільна допомога? взаємне чи обопільне

привітання? взаємне чи обопільне почуття? У наведених словосполученнях нормативним є вживання обох прикметників. Так само і в мові публіцистики та художньої літератури вони функціонують рівноцінно: "Батьки за взаємною згодою можуть виховувати дітей відповідно до свого ставлення до релігії" (з журн.); "Ми повинні виявити з нагоди Великого дня єдиномисліє, здобутись на взаємну любов" (з газ.); "Сперечалися палко: до взаємних образ, а то й до бійки" (А. Дімаров); "Висловлювалась обопільна зацікавленість у чіткій програмі для двосторонньої взаємодії" (з газ.).

За спостереженнями мовознавців, ці прикметники мають загалом однакову сполучуваність — найчастіше вони поєднуються зі словами згода, бажання, прохання, вітання, допомога, а також назвами людських почуттів, емоцій, психічних станів (любов, приязнь, ненависть та ін.). І тільки в окремих випадках, коли слово входить до складу терміносполучення, воно не може бути замінене на синонім: "Ньютон довів, що під дією взаємного тяжіння тіла можуть рухатися одне відносно одного по еліпсу" (з навч. літ.).

Цікаво, що з названої пари тільки прикметник взаємний стає частиною складних слів (взаємодопомога, взаємовплив, взаємовигідний, взаємоперетворення, взаємозв'язок), тоді як обопільний не виявляє таких словотвірних потенцій і вживається лише як самостійна одиниця у складі словосполучення: "Це буде обопільний наступ наш і західний" (О. Донченко); "Вивезення молока на завод промисловим транспортом — обопільна вигідна справа" (з газ.).

Сфери побутування і частотність вживання цих слів також не завжди збігаються. Так, обопільний має виразне забарвлення книжності, а тому його рідше можна почути у приватних бесідах — ним частіше послуговуються у книжних стилях літературної мови, зокрема — в офіційно-діловому. Натомість взаємний є стилістично нейтральнішим, а тому й частотнішим. І конкретних рекомендацій-обмежень щодо його використання в усній чи писемній українській літературній мові немає.

Вибагливий — примхливий

Слово вибагливий — багатозначне. Насамперед вибагливий — це той, "який ставить великі вимоги; вимогливий // якому важко догодити; дуже розбірливий, примхливий". Із цим значенням прикметник сполучається як з назвами істот, так і неістот і доволі широко побутує в розмовній мові, в писемних стилях: "І вона, вибаглива й неприступна... на цей раз сіла на лавці поруч з ним, малознайомим, далеким, і в той же час неймовірно близьким" (О. Гончар); "Працівники заповідника мали що показати нашій вибагливій екскурсії" (І. Ле); "Морква належить до групи рослин, найбільш вибагливих до поживних речовин" (з наук.-попул. літ.).

Інше значення слова вибагливий — "вигадливий, складніший, ніж звичайно": "На вибагливих розводах залізної огорожі — сніг" (П. Колосник); "Архітектура спільної хати була невибаглива..." (Ю. Яновський).

Прикметник примхливий має близьке, але не тотожне значення. Його доречно уживати тоді, коли хочемо відзначити, що хтось чи щось "виявляє несподівані, необгрунтовані бажання, свавільні вигадки, вередливість". З цього погляду нормативними є словосполучення примхлива людина, примхлива дівчина, примхлива вдача тощо, у яких прикметник уживається у прямому, не образному значенні. Таке слововживання показове як для публіцистичного, художнього, так і для розмовного стилів: "Примхлива й недоступна, красуня навіть не дивилася в його бік" (з легенди); "В цій духовній історії дуже багато всяких зиґзаґів і метаморфоз, співзвучних примхливому характерові героїні" (М. Слабошпицький).

Використаний як експресивно-оцінна характеристика чогось непередбачуваного, важкого для раціонального пояснення (напр., явищ природи, рослин, тварин тощо), примхливий може актуалізувати також переносне, образне значення: "Але мусони примхливі" (з журн.).

І вже зовсім знайомими і зрозумілими кожному з нас є порівняння примхливий, як дитина чи як примхлива дитина: "Він, як примхлива дитина, не хотів ні на мить розлучитися зі своєю дорогоцінною знахідкою" (О. Гончар); "Наталя скривилась примхливо, як дитина, і до вечора уже не промовила ні слова" (А. Дімаров).

Отже, оцінні слова вибагливий, примхливий мають окремі значення, і плутати їх не варто.

Завдання 40. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.