Лицева сторона — лицьовий бік

Щоб визначити нормативність цих словосполучень, варто звернутися до Словника української мови, де подано тлумачення відповідних іменників та пов'язаних з ними прикметників.

Так, лицевий і лицьовий — рівнозначні прикметники до іменника лице (СУМ IV, 500) — позначають зовнішню, передню, верхню ознаку предмета, напр.: "Гостям показали справді унікальний витвір — перший глобус Місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні" (з газ.).

Іменники бік і сторона у двох значеннях є взаємозамінними: Бік — 2. Яка-небудь сторона, стінка, площина предмета (СУМ 1,179); Сторона — 2. Те саме, що бік ("певний напрям, спрямування"); 8. Одна з поверхонь якого-небудь предмета, бік чогось (СУМ Х.735).

Отже, цілком взаємозамінними у наведених словосполученнях є і прикметники, й іменники: лицевий (лицьовий) бік та лицева (лицьова) сторона. Пор.: ще усталені, фразеологічні вислови типу дві сторони медалі, зворотний бік медалі, де іменники бік і сторона виступають як синоніми.

Ліцензія — дозвіл

Ринкові відносини збагатили не лише економічну, а й мовну картину світу сучасної України. Йдеться про те, що словниковий склад нашої мови за останні десятиліття суттєво поповнився новими словами — почасти такими, які не мають питомих українських аналогів, а почасти й іншомовними значеннєвими "двійниками". Чи ж завжди такі нововведення є виправданими і необхідними, а чи просто це чергова данина новим суспільно-економічним та мовно-культурним умовам?

Візьмімо для прикладу популярне сьогодні слово ліцензія. Сфера його побутування, так само, як і коло лексичної сполучуваності, є надзвичайно широкою: "Освітянська діяльність дозволяється лише після отримання ліцензії" (з газ.); "Підприємцям, щоб отримати бажану ліцензію, нерідко доводиться пройти усі кола бюрократично-податкового пекла" (з газ).

Зрештою, не лише у мові ЗМІ, сучасної фахової чи науково-популярної літератури, але й щокроку на торгових кіосках читаємо "Ліцензія №...".

Ліцензія — це "1. Дозвіл, який надається на певний термін відповідними державними установами на право здійснення деяких операцій у банківській, торговельній та інших сферах; 2. Надання права іншій особі або організації використовувати запатентовані винаходи, технології, інформацію тощо" (Словник іншомовних слів. — К., 2000). Від цього слова в українській мові є також ряд похідних, як-от: ліцензувати, ліцензування, ліцензований. Усі вони в сучасній українській літературній мові унормовані як терміни.

Питоме українське слово дозвіл — багатозначніше. Із семантикою слова ліцензія збігається лише у значенні "документ, який посвідчує право на здійснення чого-небудь". Із паралельних нормативних сьогодні слововживань ліцензія на виробництво/дозвіл на виробництво; ліцензія на торгівлю/дозвіл на торгівлю та ін. перші є новітнішими, зумовленими розвитком на пострадянському просторі ринкових відносин, тоді як другі — усталені, мають давню традицію мовного вживання.