Морфемний аналіз слова Схема

1. Аналізоване слово (словоформа).

2. Визначити корінь слова.

3. Назвати можливі варіанти (модифікації) кореня, враховуючи зміни голосних усередині кореня і зміни приголосних у кінці його.

4. Визначити префікс (словотворчий, формотворчий), постфікс.

5. Визначити флексію.

6. Визначити основу слова.

7. Охарактеризувати основу: непохідна (коренева), похідна (префіксальна, суфіксальна, префіксально-суфіксальна), чиста, відкрита чи закрита, тверда чи м'яка, вільна чи зв'язана.

8. Вказати на морфонологічні зміни (зміни голосних і приголосних) в основі: у корені, префіксі, суфіксі, флексії, постфіксі й на стиках морфем.

9. Вказати на спрощення, розширення чи звуження основи.

10. Графічне позначення морфемного складу слова. Краяни — корінь слова край-, суфікс -ан-, словотворчий,

іменниковий, флексія -й, основа слова краян-, основа похідна, суфіксальна, закрита, тверда, вільна, у цій словоформі відпав суфікс -ин (краянин — краяни), спрощення основи немає, є звуження основи (відпадання суфікса -ин), графічне позначення морфемного складу слова: краяни.

Словотвірний аналіз

1. Аналізоване слово. 2. Твірна основа, її походження. 3. Словотвірний засіб. 4. Спосіб словотворення. 5. Словотвірний тип, його продуктивність. 6. Словотвірна модель, її регулярність.

Журналіст — твірна основа журнал-, іменникова, словотворчий засіб — суфікс -іст, спосіб словотворення — морфологічний, суфіксальний, словотвірний тип — назва особи за характером діяльності, професією, тип продуктивний, словотвірна модель — без фонетичних змін у кінці слова, регулярна.

Морфологічний аналіз частин мови Схеми

Іменник

1. Частина мови. 2. Початкова форма. 3. Назва загальна чи власна. 4. Назва істоти чи неістоти. 5. Значення: конкретне (предметне, речовинне, збірне, сукупності, одиничності) чи абстрактне. 6. Рід. 7. Число. 8. Відмінок. 9. Група. 10. Відміна. 11. Синтаксична роль.

Прикметник

1. Частина мови. 2. Початкова форма. 3. Лексичне значення (ознака за кольором, розміром, чуттєвими ознаками, зовнішніми властивостями, внутрішніми властивостями; за відношенням до предмета чи явища, до людини чи тварини, до місця, часу, до абстрактного поняття, до дії, до числа, за приналежністю тощо). 4. Розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний). 5. Ступінь порівняння (для якісних прикметників). 6. Форма за флексією: повна (стягнена, нестягнена), коротка. 7. Група (тверда, м'яка). 8. Рід. 9. Число. 10. Відмінок. 11. Синтаксична роль.

Числівник

1. Частина мови. 2. Початкова форма. 3. Розряд і група за значенням. 4. Група за будовою. 5. Рід. 6. Число. 7. Відмінок. 8. Синтаксична роль.

Займенник

1. Частина мови. 2. Початкова форма. 3. Розряд за значенням (особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, питально-відносний, заперечний, неозначений). 4. Рід. 5. Число. 6. Відмінок. 7. Синтаксична роль.

Дієслово

1. Частина мови. 2. Початкова форма. 3. Лексичне значення (трудові процеси, переміщення в просторі, фізичний стан,

становлення чи зміна ознаки, виявлення ознаки, процеси мислення, вольова діяльність, виявлення ставлення, процеси мовлення тощо). 4. Вид. 5. Перехідність. 6. Стан. 7. Час. 8. Спосіб. 9. Особа, рід, число. 10. Основа інфінітива і основа теперішнього часу. 11. Дієвідміна. 12. Синтаксична роль.

Дієприкметник

1. Аналізоване слово. 2. Стан. 3. Вид. 4. Час. 5. Рід. 6. Число. 7. Відмінок. 8. Синтаксична роль.

Дієприслівник

1. Аналізоване слово. 2. Вид. 3. Час. 4. Додаткова дія (одночасна чи попередня до дієслова-присудка). 5. Перехідність. 6. Стан. 7. Синтаксична роль.

Прислівник

1. Частина мови. 2. Початкова форма (для якісно-означальних). 3. Розряд і група за значенням: означальний (якісно-означальний, способу та образу дії, кількісно-означальний), обставинний (часу, місця, причини, мети). 4. Ступінь порівняння. 5. Спосіб творення. 6. Синтаксична роль.

Частка

1. Аналізоване слово. 2. Група за місцем і роллю в мовних одиницях (фразова, словотворча, формотворча). 3. Група і підгрупа за функціонально-семантичними особливостями: у фразових — змістова (вказівна, визначально-уточнювальна, обмежувально-видільна, підсилювально-видільна), модальна (модально-вольова, модальна: стверджувальна, заперечна, питальна, невірогідності й подібності), емоційно-експресивна (емоційно-оцінна, експресивно-підсилювальна); у словотворчих — неозначеності, заперечності; у формотворчих — умовна, наказова, зворотна. 4. До якого слова в реченні чи до всього речення належить? 5. Препозиційна, постпозиційна чи вільнопозиційна.

Прийменник

1. Аналізоване слово. 2. Значення в реченні (простору, часу, причини, мети, міри, межі, знаряддя, віддалення, порівняння, способу дії, призначення, напрямку тощо). 3. Група за походженням: первинний (непохідний), вторинний (похідний). 4. Група за морфемним складом: простий, складний, складений. 5. Значення якого відмінка уточнює в реченні? 6. З якими відмінковими формами може вживатися у мові?

Сполучник

1. Аналізоване слово. 2. Група й підгрупа за значенням: сурядний (єднальний, протиставний, розділовий), підрядний (причини, мети, умови, допусту, часу, наслідку, порівняльний, з'ясувальний, пояснювальний). 3. Група за функцією в реченні: синтаксично-семантичний, (сполучає однорідні члени речення, частини складносурядного чи складнопідрядного речення й вказує на характер зв'язку), синтаксичний (сполучає підрядну частину речення з головною, але не вказує на характер підрядності). 4. Група за походженням: первинний (непохідний), вторинний (похідний). 5. Група за вживанням: одиничний, повторювальний.

Вигук

1. Аналізоване слово. 2. Група за значенням: емоційний (виражає почуття), спонукальний (виражає волевиявлення). 3. Група за походженням: первинний, вторинний.